Пережили Гітлера, переживемо й Путіна

Прийшов п’яний чоловік додому, стоїть на порозі, ось-ось його знудить. Дружина кинулася по тазок, бігом повертається, а чоловік їй: «Спокійно! Концепція змінилася – я обіср…ся».

Старий анекдот ідеально підходить до ситуації, в якій опинилася російська армія разом із головнокомандувачем. Якщо ще нещодавно рашисти намагалися воювати танками і ракетами, що хоч якось відповідало втраченому статусу «другої армії світу», то тепер концепція змінилася: вони опустилися до рівня ХАМАСу – терористичної організації, яка використовує для обстрілу мирних кварталів і об’єктів інфраструктури дрони, зліплені з гівна і палиць.

«Велика Росія» закуповує дрони-вбивці в іншого ізгоя світової спільноти, який живе під санкціями й фінансує терористичні організації, – в Ірану! Залишилося тільки замовити зимову форму в Північної Кореї – і можна продовжувати пишатися своєю величчю під вежами Кремля.

Дрони – це підло, але ненадовго. Про це чітко заявив зазвичай стриманий генсек НАТО Йєнс Столтенберг: «НАТО найближчими днями доставить в Україну системи для боротьби з безпілотниками, сотні станцій для генерування перешкод, які допоможуть зробити дрони неефективними».

Можна було б порадіти, що проблема з іранськими «Шахидами» незабаром успішно вирішиться, але це неправда. Або, що ще гірше, напівправда.

Навіть якщо Штати та Євросоюз новими жорсткими санкціями змусять Іран відмовитися від продажу «Шахідів» путіну, то росія може сама швидко налагодити виробництво цих відносно простих пристроїв. І я не став би переоцінювати можливості натовських «станцій глушіння». Так, вони можуть збити зі шляху дрон, який несе 50 кг вибухівки, але велике запитання: куди потрапить ця «осліпла бомба»?

Скоріш за все атаки рашистсько-іранських дронів триватимуть, незважаючи на всі захисні заходи, і уникнути жертв та руйнувань неможливо.

«Концепція» путіна під час війни може змінюватися ще неодноразово – поразка для нього рівнозначна смерті. Його смерті та смерті росії. Тому він шукатиме будь-які варіанти перелому у війні. Аж до використання тактичної ядерної зброї.

А нам слід терміново відмовитися від цілого ряду міфів і стереотипів. Починаючи від «братського народу» і впертої невіри в його середньовічне варварство (Буча, Гостомель, Маріуполь, далі – повсюди) і закінчуючи застосуванням ядерної зброї. Усе перераховане – вже реальність, в якій сьогодні живемо.

Намагаючись зрозуміти логіку божевільного людожера, припускаю, що путін вже був на межі застосування ядерної зброї в той момент, коли від вибуху постраждала його улюблена іграшка – Кримський міст. Чому не натиснув на червону кнопку? Тому що навіть для осліплого від люті диктатора участь України в цій диверсії (як і в підриві трубопроводів «Північного потоку») була вельми сумнівною. Але ж хтось явно хотів добитися від путіна саме такої реакції? І, напевно, намагатиметься повторити спробу…

Куди спрямовувалися б ракети з ядерними боє­головками? Варіантів насправді небагато. Київ, Банкова – проти Зеленського, якого путін ненавидить більше, ніж усю адміністрацію Байдена. Або на південний порт. Типу, ви нам міст – ми вам порт. Варіант атомної електростанції як цілі малоймовірний: занадто великий і непередбачуваний ризик повторення Чорнобиля.

Незважаючи на реальність ядерної загрози, нам з вами вмирати передчасно абсолютно не варто. Так, жертви під час використання цього страшного виду зброї – неминучі. Але вони є неминучими й сьогодні при використанні будь-якого виду озброєння. До того ж, головна функція ядерних ракет – це шантаж і залякування противника. Впевнений, планами Ставки Верховного головнокомандувача України просто не передбачено такого варіанта, як капітуляція після завдання рашистами ядерного удару. Зате вже оприлюднено реакцію Штатів та Великобританії на таку гіпотетичну ситуацію – відповідь буде негайною і асиметричною.

Звичайно, не всім із наших сучасників пощастить побачити на власні очі падіння веж Кремля, але серед тих, хто буде присутній при цій знаменній події, українці будуть неодмінно. Наша справа з вами – дожити.