Новини одні-єдині

На зв’язку відомий військовий експерт:

– Ядерна війна неминуча, нам усім капець!

Ведучі в студії:

– Дякуємо за інформацію, завжди раді вас чути!

Це анекдот, схожий на правду. А тепер – правда, схожа на анекдот. У студії телемарафону «Єдині новини» йдеться про ймовірність завдання росією ядерного удару. Ведуча запитує експерта:

– Якими мають бути мої дії, якщо опинюся в епіцентрі вибуху ядерної бомби потужністю одна кілотонна?

Німа сцена. Режисери швидко вмикають ролик про героїчну історію Кривого Рогу, після якого приголом­шений експерт зникає з екрана, ведучі (здається, з каналу «Рада») продовжують свою роботу.

Причини створення у воєнний час телемарафону «Єдині новини» – логічні й зрозумілі. Ми ж поговоримо, як пишуть фармацевти в інструкціях до препаратів, про їх побічні дії.

Класичний випадок: не було щастя, та нещастя допомогло. Президента Зеленського з його «Великим будівництвом» і каламутною кадровою політикою вже дружно рвали на всіх телеканалах. І якби путін не поспішив, то цілком можливо, що за рік йому протистояв би інший парламент, інший Кабмін і навіть інший президент.

Впевнений, такий медіамонополізм завдає не менше шкоди, аніж користі. Насамперед тим, що відштовхує глядача від екрана. Окрім того, наші телевізійники практично перестали створювати творчий контент. Чому? Відповідь – очевидна.

Телебачення – це гроші. Дуже великі гроші. Саме тому одним із головних скандалів прийняття бюджету-2023 став «телевізійний» рядок. Два мільярди гривень! Уявляєте? У країні, яка воює, де катастрофічно не вистачає ракет і снарядів!

Звідки візьметься така дідькова купа грошей і куди спрямовуватиметься? Звідти ж, звідки пенсії і зарплати бюджетникам. Частково із наших податків, частково із фінансової допомоги міжнародних партнерів. До речі, ще до голосування бюджету в Раді міністр культури Олександр Ткаченко організував зустріч із послами G7 і просив у них грошей. Не на армію, на телебачення. Посли, м’яко кажучи, висловили подив.

Тепер про те, куди підуть ці 2 млрд. Офіційно – на створення телевізійного контенту. Хоча насправді все просто: раніше телеканали утримувалися олігархами плюс власні доходи від послуг (політичних і рекламних). Реклама, крім ліків, наказала довго жити, а з політиків (не «слуг народу») у телемарафоні помічена лише ЮВТ із лекцією на тему «Що робити?». І все.

Як вирішувати питання «хто утримуватиме телеканали?», наочно показав Рінат Ахметов – він вирішив подарувати ТРК «Україна» державі. Беріть, не шкода! Схоже, що без величезної дотації такі подарунки готові зробити й інші власники телеканалів, за винятком Петра Порошенка. Йому його (де-юре колишні) канали потрібніші.

Тепер про наболіле – якість «Єдиних новин». Мене як глядача цілком влаштували б єдині новини від команд Вадима Карп’яка (ICTV) і Марічки Падалки (ТСН). Без усіх тих, хто роками їздить нам по вухах, і без ноунеймів, яким не довіряєш. І це було б професійно, а не тому, що ефір розділили порівну на всіх. А давати новини на шпильках і в костюмі на тлі зруйнованих будівель – зовсім погана ідея. Ще гірша, ніж співати з оркестрової ями.

Не можу не сказати про тих, хто в «ЄН» готує репортажі. Це Кропивницькому пощастило, що має Олену Шворак, справжнього професіонала. Але багато її колег половину сюжету знімають себе, вивчивши тільки перше речення тексту, а решту насилу читаючи з телефону. А ще для щоденних репортажів із зони деокупації обов’язкові кевларова каска та броник з написом «Преса». І нікого не бентежить, що поряд з репортером стоять тітки у хустках і дядьки навіть без кепок. Виглядає щонайменше безглуздо.

Між схожими сюжетами й пафосними роликами, котрі нескінченно повторюються, появляються якісь дивні програми. Ось два мордані з «Вечірнього кварталу» намагаються натужно жартувати. Судячи з явно не військової комплекції, їм у кадрі не вистачає третього «богатиря» – Ткача, наприклад. Посадили б в ефір краще Степана Казаніна – не такий вгодований.

Одне тішить – телевізор завжди можна вимкнути. Якщо за нас це не зробить обленерго.