Пам’ятаєте анекдот про три конверти? Пам’ятаєте? А я все одно розповім.
Отже, п’ятий президент України дає настанови шостому.
– А на прощання ось тобі три конверти. Через рік, якщо справи йтимуть погано, відкриєш перший. Ще через рік, якщо зовсім кепсько стане, відкриєш другий…
Знала людина, про що казала. Відкриває Володимир Олександрович перший конверт, а там записка: «Вали все на попередників». Прийняв до виконання. Ще через рік (наші дні) відкриває другий конверт – «Мочи корупцію!».
Згадали? Тоді вважайте цей старий анекдот на новий лад епіграфом.
А почнемо за давньою інженерською звичкою з вихідних даних. Коротко.
Корупція в Україні є? Є. А велика корупція є? І велика є. А дуже велика, тотальна, щоб на самій верхівці, серед перевіряючих та контролюючих? Щоб готівка диванами, а чорна бухгалтерія підвалами? Є! У Греції (закреслено) в Україні все є! Не може бути! Під час кривавої війни із рашизмом? А їм не заважає. А чи хоча б можна безстрашно боротися з корупцією, не шкодуючи живота свого та інших органів? Аякже! Звісно, треба! Тоді що тобі не так? Усе не так! Усе!!!
Боротьбу з корупцією не можна розпочати, як барон Мюнхгаузен – війну з Англією: рівно о 16 годині. У нашому випадку – 1 лютого, у середу. Січень пропустили (народ же не помітить?), почали з лютого – і назва підходяща. І день найвдаліший. У понеділок – планірки, у вівторок – готуємось, виписуємо повістки, отримуємо рішення судів, зброю та форму на складі, бензин, те-се… А в середу – усі, як один, на обшуки! Усі правоохоронні органи по всій країні. Трусити всіх підряд! До самого Коломойського, до Авакова, до екс- та чинних міністрів, аж до різної районної бюджетної шантрапи та чергової зміни на митниці! А в п’ятницю – неодмінно парад на всіх (одному) екранах телемарафону. З новими та старими «відосиками» сміттєвих куп грошей, домашніх «треників», фальшивих паспортів, зі злитою та поданою під потрібним соусом інформацією. За яку «головний боєць із корупцією» змушений був вибачатися, мовляв, ложечки знайшлися, хоча тонни осаду залишилися…
Загалом чудова картина перед черговим раундом переговорів зі світовими донорами на чолі з дідусем Байденом. Так і бачу: «Гуд, Володимире, гуд! Ти ще крутіший за Лі Куан Ю – той трьох друзів посадив, а ти всіх своїх чиновників довів до гострої діареї!»
Це, на вашу думку, війна з корупцією? Ні! Це кампанія з війни з корупцією, справжнісінька кампанійщина! Із заздалегідь відомим результатом – наляканими, але не посадженими злодюгами, із податківцями, митниками, інспекторами та іншими здирниками й «кришувальниками», які ненадовго причаїлися.
Війною можна виправдати багато що, але не дурість. Хлопці, що ви шукали вдома в Авакова – запчастини від гелікоптерів? Чи дефектні відомості? А у Коломойського – що? Навіть фантазії не вистачає.
Героїчно звільнили все керівництво митниці. Вдесяте розстріл на місці. А толку? Перестаньте їх звільняти, вони вже з вас сміються. Незабаром у Львові школярів братимуть у керівники митниць. Та сама ситуація і в податковій, і в усіх інших гілках, гілочках і сучкАх влади. Як казав не проти ночі згаданий «батько народів»: «Інших письменників у мене немає!» Ось і ми не маємо можливості люструвати всіх…
Особисто я не вірю, що Зеленський замазаний у корупції. Ось не вірю – і все. Але почати йому треба із себе. Повісити в кабінеті два свої портрети – за спиною та перед собою. За підписом «Сам не краду й вам, сукам, не дам!». А далі – в кожен начальницький кабінет по два портрети його мешканця з цим написом та особистим підписом. Можна і без «сук». Усім – від Єрмака до Буряка… Тому що єдиний обов’язковий закон війни на другому українському фронті, на відміну від рубання рук, – це політична воля керівника та його, як тепер люблять говорити штатні «борцуни», нульова толерантність до корупції.
І мало не забув. Для тих, хто не знав анекдот або досі не здогадався, – у третьому конверті, який наш президент поки що не відкрив, написано просту фразу: «Готуй три конверти». Тепер усе.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...