Мільйон доларів за літак

Ракети прилетіли о п’ятій ранку. Більшість кропивничан відбулася переляком від звуків вибухів. А дві родини, жителі Новомиколаївки,  залишилися без даху над головою у буквальному сенсі – з будинку знесло покрівлю. У багатьох житлах неподалік повилітали шибки. Того ж дня, 23 липня минулого року, влада пояснила: це був  обстріл аеродрому Канатове і об’єкта «Укрзалізниці», випущено тринадцять ракет, загинули військовий і двоє працівників відомчої охорони, дев’ятнадцятьох людей поранено. 

Через кілька днів після того обстрілу ворожа фсб відрапортувала, що зірвала спробу наших спецслужб викрасти їхні бойові літаки і посадити їх «на секретном аэродроме Канатово в Кировоградской области». Було сказано, що «украинские спецслужбы обещали каждому летчику заплатить за угон самолета до $2 млн, а жен военнослужащих обещали переправить в страны Евросоюза». Також фсб похвалилася, що їхні ракетники, скориставшись здобутою в СБУ інформацією, ударили по згаданому аеродрому і вразили розташовані там літаки. А ще росіяни заявили, що до спецоперації українців причетний Христо Грозєв.

Розслідувач не забарився з відповіддю – написав у Twitter, що українці справді проводили таку операцію, але він до неї не має безпосереднього стосунку. Мовляв, його команда Bellingcat лише мала намір зняти документальне кіно про те, як СБУ схиляє російських льотчиків до викрадення літаків і передачі їх Україні за винагороду (у квітні 2022 року Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким за добровільну передачу Україні танка російський вояка має отримати 100 тисяч доларів, а за літак – мільйон). Грозєв розповів, що українська спецслужба, проводячи спецоперацію, запідозрила в нещирості російського льотчика, який начебто пристав на її умови, – той вивіз за кордон не дружину, а іншу жінку – начебто коханку, яка, за інформацією Bellingcat, могла працювати на фсб.  «Тоді для мене стало очевидним, що операція у своєму початковому вигляді закінчилася і перетворилася на подвійну “оперативну гру”, в якій обидві сторони намагалися отримати максимум інформації від іншої, при цьому згодовуючи їй максимум дезінформації», – написав Грозєв у липні 2022 року. Офіційний Київ утримався від коментарів. 

21 квітня СБУ розпочала кримінальне переслідування Романа Червінського – одного з головних учасників спецоперації із заволодіння російським літаком. Було повідомлено, що він підозрюється в перевищенні службових повноважень. 24 квітня Червінського затримали на Тернопільщині, де він начебто переховувався від правосуддя, а 25 числа його арештували на два місяці за рішенням суду.

Голова СБУ Василь Малюк назвав його негідником, сказав, що через нього загинув командир військової частини (досі посада загиблого ніде не називалася), поранено ще сімнадцятьох військових, знищено два бойових літаки і зруйновано злітну смугу. За словами Малюка, Червінський (у той час – виконувач обов’язків командира частини Сил спеціальних операцій), проводячи спецоперацію, діяв на власний розсуд, нехтуючи зауваженнями СБУ і ГУР Міноборони, без погодження з іншими державними органами.

Роман Червінський стверджує, що не був головним у тій спецоперації, що перша роль у ній належала СБУ, а російський літак знадобився, щоб вивідати таємниці ворожого авіапрому. Розповів Червінський і про цивільного айтішника, патріота, завдяки якому і розгорнулася спецоперація: той звернувся в ГУР і розповів про своє листування з російськими льотчиками, готовими красти й продавати літаки, цю справу підхопила СБУ, і почалося…

Закиди СБУ в свій бік Червінський називає кумедними. Мовляв, це ж нісенітниці – звинувачувати його в одноосібному, без СБУ і Повітряних сил, плануванні й проведенні спецоперації, покладати на нього відповідальність за загибель і поранення своїх військових, за знищення своїх літаків. До речі, за словами Червінського, він і сам з підлеглими був на аеродромі, коли його обстріляли росіяни. І хоча ворожим літаком заволодіти не вдалося, Червінський запевняє, що толк від спецоперації все ж був: зібрано інформацію про пілотів, які бомбардували Маріуполь і Харківщину. На збиранні таких відомостей він з колегами зосередився, коли зрозуміли, що росіяни намагаються водити їх за носа.

У тому, що став об’єктом кримінального переслідування, Червінський вбачає політичне підгрунтя. Веде мову про російську агентуру, яка, за його спостереженнями, окопалася в наших владних органах і знищує тих, хто спроможний і хоче захищати Україну. Згадав про ПВК «Вагнер».

Відомо, що Червінський – один з розвідників, які 2020 року організовували операцію із затримання «вагнерівців», причетних до збиття Іл-76 у Луганську і Boeing 777 біля Донецька. План був такий: у Білорусі найманці сідають у літак до Венесуели, а наші спецслужби влаштують його аварійне приземлення в Україні. Та за вказівкою згори операцію відклали. Тим часом найманців затримали білоруси й згодом видали росіянам. Кілька працівників ГУР, у тому числі Червінський, публічно звинуватили Офіс президента в зриві операції. Згодом Романа Червінського і його керівника Василя Бурбу звільнили з посад. Вони виступали на політичних ток-шоу, критикували владу. А коли почалася велика війна, Червінський знову знадобився як фахівець із спецоперацій. Виконував обов’язки командира частини Сил спецоперацій ЗСУ. Призначення цих сил – влаштовувати диверсії на окупованих територіях, розвивати партизанський рух.

Про помсту полковнику Червінському за свідчення щодо «вагнергейта» розповідає журналіст Юрій Бутусов. Характеризує його як патріота, професіонала. Наголошує, що Червінський брав участь в операціях зі знищення Гіві, Мотороли, інших російських терористів.

Легендарною постаттю Червінського називає і Христо Грозєв, і ще багато хто.

Стримано-позитивно відгукується про Червінського колишній голова Служби зовнішньої розвідки України Валерій Кондратюк (до речі, наш земляк, народився в Кіровограді): «Підготовлений, професійний, зухвалий офіцер. Червінський точно не є ворогом України».

До речі, росіяни бомбили Канатове і до 23 липня 2022 року Вперше обстріляли 1 березня, було поранено військових (число не називалося). Вдруге – 12 березня, тоді загинуло семеро військових. Шістьох поховано у Кропивницькому, одного на Гайворонщині. Пам’ятаємо про них.

За матеріалами інтернет-видань.