У слідчому ізоляторі опинився Сергій Корнієнко, директор обласного театру імені Кропивницького, підозрюваний у хабарництві. Так постановив минулого тижня, у п’ятницю, Ленінський районний суд, розглянувши клопотання слідчого про взяття його під варту на два місяці. Утім, суд дав Корнієнку можливість вийти з буцегарні – якщо за нього внесуть заставу в розмірі 242 тисячі 240 гривень.
Затримали Сергія Вікторовича у середу того ж тижня в ресторані. Як повідомила на своєму сайті Кіровоградська обласна прокуратура, це сталося одразу після того, як Корнієнко взяв гроші в громадянина, якому обіцяв працевлаштування в театрі. Якщо вірити прокуратурі, ця послуга коштувала три з половиною тисячі доларів, гроші передавалися за два рази, під час другої зустрічі директор і попався. Як завжди таємниче, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області повідомило про «викриття керівника закладу культури», але зауважило, що той «працевлаштовував громадян для подальшого уникнення мобілізації».
Як повідомило «Суспільне Кропивницький», Сергій Корнієнко під час визначення йому запобіжного заходу сказав, що його «підставили, бо дуже довіряв людям, і зробили це з політичних мотивів». В деталі підозрюваний не вдавався.
Відкрию невелику військову таємницю: муздрамтеатр, як і водоканал та котельні, належить до об’єктів критичної інфраструктури, там теж є посади, на які поширюється так звана бронь. Бронювання – складна і тривала процедура. Списки формуються на місцях, перевіряються на обласному рівні, ще раз перевіряються і затверджуються у Києві. Якщо Корнієнко й справді хотів комусь допомогти ухилитися мобілізації, мав би усвідомлювати, що не може дати ніяких гарантій. А якщо не хотів, але гроші взяв, – то це вже шахрайство. Звучить некрасиво, але відповідальність – м’якша, ніж за отримання неправомірної вигоди. Шахраїв не саджають. Мрія кожного хабарника, якого взяли за одне місце, – бути засудженим за шахрайство.
Можна вірити у всемогутність наших оперативників, але ж не настільки, щоб припускати, що вони вміють читати чужі думки навіть на такій невеликій відстані, як між театром Кропивницького і обласним управлінням поліції. Тому важко уявити, що про лихі наміри Корнієнка правоохоронці дізналися без допомоги чоловіка, який нібито претендував на місце в театрі. Швидше за все, йому присвоять процесуальний статус викривача, якщо вже не присвоїли. Це, звісно, ніяким чином не виправдовує того, хто взяв хабар. Як мовиться, душа не їла часнику, не буде й смердіти. А тут – цілих три з половиною тисячі доларів, отриманих двома траншами.
Не так успіхові правоохоронців, як зняттю з Корнієнка маски чесної людини неабияк зраділи прихильники його попередника Вячеслава Вандрашека. Звісно, вони з самого початку знали, на що здатен цей Корнієнко, але він цілих пів року удавав із себе святого.
Вандрашек до кримінальної історії з Корнієнком не має ніякого стосунку, він усього-на-всього хоче поновитися на посаді директора театру. Нагадаю, Юрій Дрозд, ставши торік головою обласної ради, фактично усунув Вандрашека з цієї посади – організував конкурс, переможцем якого визнано молодого (1988 року народження), але досвідченого (співпрацював із зірками) киянина Сергія Корнієнка. Вячеслав Вандрашек заходився судитися за посаду. Кіровоградський окружний адміністративний суд у жовтні 2023 року визнав звільнення Вандрашека незаконним. Але Третій апеляційний адміністративний суд, розташований у Дніпрі, в лютому нинішнього року визнав претензії Вандрашека до обласної ради безпідставними. Майже одночасно піймав облизня в Дніпрі Сергій Шульга, який Вандрашека призначав директором театру. У Шульги – свої рахунки з Юрієм Дроздом. Намагаючись повернутися на пост голови Кіровоградської обласної ради, він виграв справу в Кіровоградському окружному адміністравному суді, але програв у Третьому апеляційному, після чого театрально заявив, що, мовляв, і не розраховував на чесніть дніпровських суддів.
Тим часом на сайті обласної ради появилася заява, яка вражає сміливістю. «Обласна рада засуджує подібні та будь-які інші прояви корупційної діяльності», – так і написано. Цей текст, звісно, не затверджувався на пленарному засіданні ради, обійшлося тим, що його схвалив Юрій Дрозд. Якщо у когось і були сумніви у принциповості апарату обласної ради (особливо стосовно його ставлення до «будь-яких інших проявів»), то тепер розвіялися. Також керівництво обласної ради пообіцяло відсторонити Корнієнка від роботи. Хоча й випускники юридичних технікумів знають: відсторонення підозрюваних від роботи – компетенція суду.
І скажіть тепер, що Кропивницький – не колиска українського театру. Так, на цей статус претендують ще деякі території, але чи ще десь чути такий негарний запах, як з нашої колиски?
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...