Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Артистка обласної філармонії Людмила Царенко:

– Вокаліст – це постійна праця над своєю професійною майстерністю. Заняття вокалом та продуктивні репетиції гарно впливають на розвиток. Нині наш колектив, інструментальний ансамбль «Єлисавет-ретро», готується до сольного концерту під назвою «Ретро-вечір в стилі Jazz». В ньому будуть представлені популярні мелодії в джазовій обробці та вокальні твори у виконанні жіночого тріо «Дежавю» обласної філармонії. Концерт відбудеться вже зовсім скоро – 17 травня о 18.00. Тож всіх із задоволенням чекаємо!

Також займаюся з дітьми співом, передаю їм свої знання. Взагалі ставлю для себе багато цілей, впевнена, що немає нічого неможливого. Колектив філармонії дає багато концертів для дітей, крайні два концерти під назвою «Грінч в країні Веселяндії» дарували для діток в селі Хмельове та в селищі Смоліному. Так приємно бачити оченята, які наповнені щастям від зустрічі з улюбленими героями з казок.

Зараз у нас на всіх тільки одне бажання – перемога. Ми намагаємось постійно допомагати нашій армії. На кожному концерті у фоє філармонії стоїть скринька для збору коштів на потреби ЗСУ. Також на вулицях нашого міста постійно проводяться збори за допомогою творчих волонтерів, до яких я з радістю долучаюсь.

Саме мрія, що пов’язана з творчістю, – це сольний концерт, на якому зможу розкритися як справжній професіонал, по-новому показати глядачу, в яких напрямках та стилях розвиваюсь. Тому зараз працюю над концепцією, маю багато ідей, якими хочу вразити публіку. Вірю, все вдасться!

Художник Сергій Грес:

– Нині я працюю над відкриттям майбутньої галереї.

Переконаний, військова справа теж мистецтво. Тому за останній час я навчився налаштовувати дрон для розвідки.

Однозначно, мрію про перемогу. Вірю, що є люди, які підуть з тобою на саму високу гору, які підтримають твою найдивнішу ідею, які повірять в те, у що віриш ти, підуть до кінця, до перемоги! Тримайтесь їх, і разом ви зміните цей світ на краще.

Літераторка і видавчиня Аліна Шевченко:

– Нині намагаюся повернутися до літературної творчості після тривалої паузи в написанні творів. До друку у власній видавничій майстерні здала повість «Намальована Діана», яка незабаром вийде окремою квір-книгою. Не полишаю написання верлібрів, працюю над вдосконаленням свого стилю. Активно займаюся видавничою діяльністю в майстерні «Pantheon. Література та мистецтво», яка є не лише літературною спільнотою, а й видавництвом. Нещодавно тут вийшли книги «Квітка надії» Надії Базильської з Черкащини, «Галактика Андромеди» Оксани Медвідь з Києва та «Біль» Михайла Невідомського з Бучі.

За останній час вдалося організувати дві неймовірні події у Олександрії та Світловодську. На останню з‘їхалися автори з трьох областей, а тривала зустріч близько трьох годин. Наймолодшій гості, яка виступила з власним віршем – 11 років.

Мрію про перемогу України та власне успішне майбутнє у рідній країні. Саме тому я тут. І хай там що, не виїду звідси. Планую розвивати видавничу діяльність у Кропивницькому, фундаментом вважаю нашу всеукраїнську спільноту з видавничою майстернею «Pantheon. Література та мистецтво», а також щоквартальний літературно-мистецький журнал «Олександрійський маяк».

Фотохудожник Михайло Бершадський:

– Після участі у міжнародній виставці, яка проводилась в Румунії, за домовленістю з волонтерами, кошти за продані роботи були направлені на потреби ЗСУ. На сьогоднішній день працюю над бізнесовими проєктами, котрі дозволяють відчувати фінансову стабільність. Паралельно продумую і втілюю в життя творчий проєкт – створюю роботи по темі «Світ тіні».

Мрію зробити для себе пленер на природі, точніше на Синюсі. Прекрасна, яскрава, багата природа – у ній вся краса України. Зрозуміло, що треба попрацювати над персональною виставкою. Роботи багато. Час плине, треба встигнути.

Актриса театру корифеїв Олена Горбунова:

– Театр для мене – це моє життя, якому я віддала 32 роки.

Нині задіяна у програмі «Казкові лісові пригоди» для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку. Зараз малеча не приходить до театру через постійні тривоги, тому ми вирішили, що театр поїде до них.

Паралельно продовжуємо працювати в рамках проекту «Мистецтво лікує», але цього разу наші «новоспечені» актори, я маю на увазі військових, хочуть відчути себе справжніми акторами, вчать текст, пропускають репетиції тільки через хворобу. Їм, звісно, складніше запам’ятати текст одночасно з рухами, але ми не поспішаємо, тому що все робимо заради них. Цього разу ми взяли п’єсу молодого сучасного драматурга, вона смішна і весела, але з дуже глибокою ідеєю. Пишаюся саме цим проєктом, тому що в цей час хочеться хоч чимось допомагати нашим військовим. Ми вже як рідні, вітаємо одне одного зі святами, переживаємо, коли хтось занедужав, телефонуємо одне одному. І це дуже цінно.

Мрію про те, щоб скоріше закінчилася ця клята війна, щоб не гинули більше наші люди, щоб діти народжувалися і росли в мирі і спокої, тому що у мене самої є і діти, і онук, а невдовзі народиться ще онучечка. Щоб можливо було будувати якісь плани на майбутнє і не плакати, дивлячись новини. Може, це банально звучить, але сьогодні саме так.