Минулого тижня кропивничани зустрічали 47-річного земляка Олександра Іщенка, визволеного місяць тому з російського полону. Додому він прибув після першого етапу реабілітації.
На запитання кореспондента «УЦ» про самопочуття Олександр відповів, що хворіє. Два з половиною роки в неволі не додали йому, пораненому на війні, здоров’я.
Мобілізований у квітні 2023-го, Іщенко воював у складі 5-ї штурмової на бахмутському напрямку. У листопаді того ж року опинився в полоні у чеченців. Через кілька місяців його з іншими полоненими перевезли в Чечню. Перших пів року, каже, не бачили світу Божого – чеченці тримали їх у підвалі. Потім залучили до будівельних робіт.
– Годували більш-менш, двічі на день, в обід і увечері. Чеченці тиснули на нас морально. Казали, Україна від нас відмовилася. Коли дрони в Чечню прилетіли, до нас приїхав кадиров. Казав, видасть нам дерев’яні автомати, щоб ми від українських дронів охороняли. Через слово – «дон-дон». А підлеглі його як бояться! Кадиров наказав поставити нам телевізор. Тільки «РБК» дає більш-менш правдиву інформацію. А «НТВ» й решта маячню передають. Ми слухали й не вірили, що росіяни захопили весь Донбас і просуваються далі…
Тим часом мати і сестра добивалися його визволення – писали в різні інстанції, які займаються поверненням військовополонених.
– Це щастя, – каже Олександр про зустріч з рідними.
Сім худих років