Журналіст і письменник Олег Плісс ділиться власним досвідом з читачами «УЦ».
– «Україна-Центр» періодично проводить опитування на різні актуальні теми. Нещодавно я отримав запитання про виживання в умовах зими, яка буде: холодною/теплою, з газом/без газу, з електрикою/без електрики. Думки експертів, напевне, розходитимуться, але зійдуться в одному: зима буде з бомбардуваннями, частими вимиканнями енергоносіїв і частковою втратою всього того, до чого ми так звикли за мирні роки.
Кожен із респондентів відповідає на запитання, зважаючи на особистий досвід виживання: у квартирах старих хрущовок із газовими колонками, у квартирах на 9+ поверсі без колонок, але з ліфтами та насосами для подачі тепла й води, у нових квартирах із паркінгами-бомбосховищами та розсудливими головами ОСББ, які подбали про генератори. Я ж хочу розповісти про свій і сусідський досвід життя у великому селі під Києвом.
Як ви розумієте, йдеться про приватні будинки, а не про численні таунхауси, збудовані тут за роки дикого, неконтрольованого будівельного буму. Ті будиночки зроблені… як би це сказати… загалом і не дорого, і не багато. І коли трапляються негаразди у вигляді вимкнення електрики, то в квартирах цих таунхаусів завмирає й замерзає все. Загалом, це не варіант у наших умовах.
Натомість приватний будинок дедалі більше перетворюється на автономну фортецю, готову кинути виклик негараздам війни та здатну захистити господарів. Але є важливий нюанс: господарі мусять знайти чималі кошти на всілякі технічні штуки, про які й не підозрювали, коли переїжджали за місто.
Багато містян зараз переїжджає у села, у прості хатинки зі старими добрими печами. І знову є нюанс: піч має гріти, а не диміти всередину. А оскільки знання міського жителя про цей бік життя не надто підкріплені досвідом експлуатації груби, наслідки бувають сумними. Колишні господарі зазвичай не переймалися чищенням численних пічних колін навіть народними методами, тому наш містянин здобуває ще один корисний життєвий досвід, який мало використовується в решті Європи у XXI столітті.
А що нам дає це саме XXI століття у справі виживання в умовах навали середньовічних північних орд? Щоправда, у моєму випадку слово «виживання» не дуже підходить, оскільки у мене є електрика (поки що!), газ і глухий ліс, у якому й живу.
Багаторазово перевірений факт: відсутність «взаємодії та руху електричних зарядів» у загальній мережі, які називають електрикою, суттєво ускладнює наше життя. Практично зупиняє його. Але людство, його розумна частина, винайшло генератори та ще дещо. І тут спостерігається цікавий соціальний момент. Ще кілька років тому наше суспільство, яке поступово поділялося на класи, зазвичай – за майновою ознакою, визначало: забезпечений – має генератор, такий собі – генератора немає, бо в пік попиту на них ціни злітали до небес. Пізніше їх завезли в такій кількості, що ними можна було б навіть давати решту. Здебільшого це плід роботи працьовитих, але неякісних китайських рук, і до цілодобової роботи ці генератори, за рідкісним винятком, не пристосовані.
Що у моєму випадку потрібно від генератора? З газом і одноконтурним газовим котлом, який не потребує електроенергії, про відсутність тепла в будинку не йдеться. Основний споживач досить гучної роботи генератора – насос, який час від часу качає воду зі свердловини. Холодильником узимку і знову ж таки, якщо немає світла, чудово слугує балкон, та й кучугури у дворі допомагають. Але знову ж таки – нюанси, нюанси…
Здебільшого генератори працюють на бензині, який коштує чимало, але наш народ вміло справляється з будь-якими завданнями, які ставить життя. Газовий балон, редуктор – і наш генератор перетворюється на газогенератор, який обходиться родині набагато дешевше. А вже зовсім спритні й умілі беруть газ для генератора з магістралі, до якої підключено будинок. Чесно кажучи, я на таке не пішов. Побоявся. Тим більше, вмикаю генератор за потребою. А які в мене потреби? Вода, освітлення, нечисленні гаджети. А що для душі та розваги – візьму в сніговому заметі.
Але українське суспільство наполегливо продовжує ділитися на класи, і тепер власники генераторів зайняли нішу «таких собі». А перше місце вже належить щасливим власникам сонячних панелей та інверторів. У їхніх будинках світло є завжди, за винятком частини осінньо-зимового періоду: сонця мало, сніг щільно закриває панелі… Рятують інвертори, які за відсутності електрики можуть радувати світлом кілька діб. Але все це обладнання коштує зовсім-зовсім інших грошей порівняно з генераторами.
Втім, хто я такий, щоб про це судити? У мене немає ані панелей, ані інверторів: високі сосни зі своєю тінню позбавили мої можливі панелі здатності виробляти хоч якийсь струм. А ось слушну пораду, перевірену роками користування послугами славного обленерго, можу дати. Навіть наполягатиму на цьому. Обов’язково, незалежно від кількості фаз, встановлюйте «Зубри» та стабілізатори, які врятують усю вашу електротехніку під час абсолютно шалених стрибків напруги. Повірте, це виручає.
Серед моїх сільських знайомих виявилося кілька нострадамусів, і в той благословенний час, коли газ коштував 17 копійок за куб, вони замислилися про твердопаливні котли, бо теж живуть біля лісу. Але тоді лісова служба справді працювала, стояла на сторожі лісових багатств, і мої друзі перейшли на пелети, що теж непогано. Але… знову нюанс! В умовах війни пелети стають дефіцитом, щоправда, лісники теж. Тож ліс, як і за часів партизан, знову виручає.
Але для такого котла в ідеалі потрібне окреме приміщення. Це якщо у вас досить високі вимоги до чистоти. У мене в будинку такого приміщення немає, як і твердопаливного котла. Зате є камін. Хоча слово «зате» не зовсім доречне: він скоріше – символ затишку. У міжсезоння, поки не ввімкнено основне опалення, він висушує приміщення, та й котам дуже подобається. Звісно треба було робити його інакше, але вже пізно, та й газ є. Поки що…
Моя порада тим, хто починає будувати. Робіть топку з розподілом теплових каналів по поверхах і теплу водяну підлогу на першому. Бачив у друзів – цілком справляється навіть у найхолодніші дні зими. Так, існує ще безліч варіантів у вигляді ґрунтових теплових насосів та й просто теплових насосів, але всі вони пов’язані з електроенергією. І знову ж таки – із серйозними витратами.
Для тих, хто напередодні зими переїжджає за місто в приватні будинки з уже готовими тепловими рішеннями, але далекими від наших сьогоднішніх реалій, з’явилися різні обігрівачі, які працюють від газових балонів. Оскільки боюся навіть вигляду цих балонів, радити не буду. Вирішуйте самі й прислухайтеся до думки експертів. Не таких самоуків, як я.
А наостанок побажаю читачам цих скромних нотаток вдало провести цю зиму, берегти своїх близьких, дарувати їм душевне тепло, і – ПЕРЕМОГИ над холодом, злом і мракобіссям. Слава Україні!
Олег Плісс, спеціально для «УЦ».
Знайшов підробіток