Сторінками детективних історій нашого міста

Драматичні події, що супроводжуються дивовижною винахідливістю зловмисників, шаленими погонями, великими грошима та іншими ознаками детективного жанру приваблюють багатьох з нас. Чи вирували в Єлисаветграді нестямні пристрасті, гідні пера великих письменників та кінокамер, можна було дізнатися  на засіданні краєзнавчих студій «Сторінками детективних історій нашого міста», які відбулися наприкінці серпня у відділі краєзнавства  обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського.

Журналісти і краєзнавці Володимир Поліщук та Федір Шепель, співробітники Державного архіву Кіровоградської області ділилися власними дослідженнями та знахідками. Володимир Поліщук, який даною темою цікавиться багато десятків років, ретельно досліджував архівні матеріали та місцеву пресу «Голос Юга» тощо. Зібрану по крихтах інформацію про давні злочини, а то й оригінальні шахрайства, скомпонував у збірку «Убивство на фортечних валах», з якою можна познайомитися на сайті бібліотеки http://library.kr.ua/elib/polishuk/index.html                   На засіданні розповів про відомого лихваря Саніна, який давав  гроші у борг молодим юнкерам-випускникам, в цій багаторічній історії був залучений і син відомого науковця, автора книги «Історія України-Руси» Микола Аркас. За висновками Володимира Поліщука, злочини єлисаветградської доби майже не відрізняються від сучасних: на той час теж шахраювали з підробними ліками, липовими довідками і збирали кошти на революцію чи обдурювали солдаток, чоловіки яких в той час перебували на фронтах Першої  Світової. Книга на майже сто сторінок увібрала не лише ознаки кримінальних протиправних діянь, тут можна дізнатися чим жили містяни сто років тому.

Федір Шепель у своїх дослідженнях акцентує увагу на так званих політичних справах, багато яких знаходяться в  місцевому архіві, датовані 30-40-ми роками минулого століття. Трапляються, наприклад, справи, які вів один слідчий, а через деякий час відкрита справа на цього ж слідчого. Особливо зацікавила присутніх історія з чекістом Гітлером, ініціали якого так і не вдалося знайти в архівних матеріалах. Він відзначився особливою ретельністю у виконанні партійних завдань і чисток «небажаних для режиму елементів».

Підсумовуючи сказане, учасники засідання погодилися з думкою, що навіть через сто років види злочинів не змінилися, особливо нашим співгромадянам треба бути пильними з шахраями. Це підтверджує невеликий факт. Нещодавно в одній місцевій газеті був опублікований матеріал про те, як у 1915 році в Олександрії працівники перевіряючих органів збирали своєрідну данину з  продавців на базарі, деякі наші сучасники, не звернувши увагу на рік, сприйняли цей закид на свою адресу.

Багато інформації про злочини, на територіях віддалених від центру губернії чи повітів, свого часу навіть не потрапили до звітів та публікацій, проте стали надбанням народних  байок і оповідок. Та й дослідники зауважили: найкращі і найцінніші знахідки були зроблені зовсім випадково і за дивних збігів. Тож кожен може розпочати власний пошук детективних історій нашого міста.