Внутрішньо переміщений бізнес

10:58
570
views

Переселенці відрізняються від місцевих жителів за кількома ознаками. Одна з них – мова. Вони розмовляють геть не по-кіровоградськи. З таким чоловіком ми розговорилися в черзі на касі супермаркету. Розмову продовжили, вийшовши надвір.

Андрій приїхав у наше місто з Нової Каховки Херсонської області. У перший день війни – 24 лютого – о п’ятій ранку недалеко від будівлі, де мешкала його сім’я, стався вибух.

– Мені саме снився сон, ніби я з усієї сили зачиняю двері машини, – згадує новий знайомий. – Мене будить дружина й каже, що чула вибух. Я сказав, що нічого страшного, що хтось гучно машину закрив. Припустили, що могло щось зірватися або на заводі, або на заправці. Підійшли до вікна, і раптом стався другий вибух. Він був такої сили, що нас хвилею відкинуло до стіни. Зрозуміли: відбувається щось серйозне. Зайшли в Інтернет і взнали про початок війни.

Я поїхав на заправку. Взагалі Нова Каховка – це маленьке, тихе, компактне містечко. Прокидається доволі повільно. О десятій ранку деінде людей можна побачити. А цього дня все місто прокинулося дуже рано – з першим вибухом війни.

Спочатку виїжджати не планували. Сподівалися, що місто надійно захищено, що це все тимчасово, що нам не загрожує небезпека. Об одинадцятій зателефонував друг і повідомив, що суне російська воєнна техніка. Вирішили поїхати в село, у поле – «перекантуватися». Ми з дружиною, діти, коти, собаки – усі члени сім’ї. Речей взяли небагато: пледи, ковдри, поїсти дня на два. Щойно виїхали – телефонує теща й каже, що на ГЕС вже висить російський прапор…

Родина Андрія вже не повернулася до Нової Каховки. Зв’язалися зі знайомим з Кропивницького, попросили прихистку. Прийняли, поселили, надали статус внутрішньо переміщених осіб.

Тимчасовий кропивничанин залишив у Новій Каховці бізнес. Щоправда, частково. Його фірма зареєстрована в нашому місті (тому він і приїхав сюди до друзів), а на виробництві та в лабораторії, що залишилися там, поселилися окупанти… Бізнес пов’язаний з виробництвом органічних добрив, орієнтований на експорт.

– Ми агрономи, працюємо з землею. Розказуємо й показуємо, як правильно з нею поводитися. Дев’яносто відсотків фермерів дивляться на рослини, а наша філософія – звертати увагу на ґрунт. Це найважливіша складова гарного врожаю, – переконаний Андрій.

Поновити бізнес на Кіровоградщині можливо, але складно. До війни були укладені певні угоди, доля яких тепер під питанням. Та й виробнича база поки що залишається непідконтрольною. Але починати з чогось треба. Андрій сказав, що на прикладі одного господарства зможе показати, як економити на добривах, збагачувати ґрунт та отримувати гарні врожаї.

Обласна влада декларує підтримку «переміщеного» бізнесу. Здається, це той випадок, на який варто звернути увагу.