«Чекаємо добрих новин з лівого берега»

10:42
470
views
Фото Ігоря Демчука, "УЦ".

– І чим далі, тим гірше. Дорожнеча,  черги. У Херсоні люди – без світла, без газу. А в нашому селищі Наддніпрянському росіяни в школах повиламували двері. Ночували. Залишили написи: «Извините, мы вас спасали». При зустрічі вітаються. Відповідати – бридко. Не відповідати – страшно, – розповідала навесні Карина, яка тоді з малою дитиною й чоловіковою сестрою тільки перебралася в Кропивницький.

Днями ми знову поговорили. Карина з ріднею – усе ще в нашому місті.

– Така щаслива, що Херсон визволили! – каже. – На мітинг на площі Героїв Майдану не ходила, з дитиною була зайнята. Леся, чоловікова сестра, ходила. Розказувала, великий мітинг був. Виявилося, що нас, херсонців, тут – багато. Раді визволенню й ті, хто не виїхав. Хоча в Херсоні – ні електрики, ні газу. Не працює водопровід. Зате – не під росіянами.

За словами молодої жінки, вона в евакуації інформацію про Херсон черпає головним чином в Інтернеті. Слідкує за повідомленнями Ген­штабу ЗСУ. Зрідка вдається отримати звістку від родичів і знайомих, які залишилися на Херсонщині.

– Додзвонитися туди – складно. Дуже поганий зв’язок. Родичі в селі вилазять на горище, щоб піймати сигнал від «Київстару», тоді й пишуть SMS: «Усе добре, не хвилюйтеся».

Карина розповідає, що в селищі Наддніпрянському – мікрорайоні Херсона, де вона з родиною проживала до евакуації, – загарбники не встигли утворити своєї, окупаційної, адміністрації. А насвинячити встигли. Розгромили Інститут зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук, одночасно із заснуванням якого півстоліття тому почалася розбудова Наддніпрянського. Розташовували там свою бронетехніку. Сортову картоплю, яка на насіння призначалася, смажили. Від родичів, які в селі в Каховському районі проживають, Карина знає, що росіяни напаскудили й там: вдиралися в людські помешкання, влаштовували там нічліжки. Каховський район, який на лівому березі, – поки що окупований росіянами.

– Чекаємо добрих новин з лівого берега, – Карина вірить у ЗСУ.

Повертатися додому не поспішає.

– Та й військові не дозволяють. Бо росіяни встановили багато  мін,  «розтяжок». Поначиняли вибухівкою дитячі іграшки.

Також Карина побоюється, що росіяни обстрілюватимуть деокупований Херсон.

– Вони можуть вирішити, щоб місто не дісталося нікому. Чекаємо інформації від наших військових.

Тим часом Артем, Каринин синочок, у Кропивницькому навчився ходити, освоює велосипед, починає розмовляти й навіть пробує рахувати.

– Ми вже великі – рік і чотири місяці. Ростемо. Щодня чомусь новому вчимося.