Дорослі есе від малечі з Гайворонщини

00:00
860
views

Ми не втомимося про них писати. Так само, як вони не втомлюються допомагати ЗСУ. Мова знову піде про Хащуватський ліцей, що на Гайворонщині. От завзяті та невтомні!

Освітній центр Верховної Ради України оголосив всеукраїнську акцію єдності «Разом до Перемоги!». Запросили дітей написати про свої досягнення «заради Великої Перемоги». Там є умови, стиль умов занадто пафосний, а наші діти без пафосу, без «понтів» просто написали про те, чим живуть, що роблять, допомагаючи ЗСУ, заради Перемоги.

Ольга Миколаївна Іванова – вчитель початкових класів КЗ «Хащуватський ліцей». Згуртувала дітей та їхніх батьків заради допомоги нашим захисникам. Каже, що давно це робили, коли ще була АТО. Потім активність батьків, а з ними і дітей, дещо зменшилась. З початком повномасштабного вторгнення всі активізувалися. «Майже всі», – говорить вчителька.

Ті «майже» приєдналися до загалу, коли вчителі ліцею налагодили зворотній зв’язок: діти на фронт надсилають листи й малюнки, їхні батьки – більш матеріальне, те, що хлопцям треба. А звідти, з фронту, отримують відеоподяки. Якийсь боєць тримає в руці лист чи малюнок від дитини з Хащуватого, знімає це на камеру й каже, що завдяки саме цій дитині, заради неї він воює, захищає Україну.

Хащуватські діти активно долучилися до оголошеної акції й написали свої есе. За цими коротесеньким творами – ставлення наших дітей до війни, їхнє розуміння того, що відбувається, їхня готовність віддати все, аби був мир в Україні.

Для ілюстрації – цитати нашої мудрої малечі.

«Мене звати Кришталь Іван. Мені 9 років. Хоч я і маленький, але знаю уже, що таке війна. Я хочу бути потрібним і корисним своїй Батьківщині. Тому став маленьким волонтером.

Що я робив і роблю конкретно? Спочатку ми з мамою приносили темний одяг і різали на смужки, з яких можна було плести маскувальні сітки. Потім мили банки й приносили до школи для того, щоб волонтери могли закривати м’ясні та рибні консерви. Чистили цибулю, часник, моркву й теж приносили до школи. Одного разу повідомили, що нашим захисникам терміново потрібні теплі речі, білизна. Ми з мамою весь день по всіх магазинах відшукували щось підходяще. Так раділи, коли знайшли! А з дідусем ми купили багато шоколадок. Усі ж люблять солодке! Спакували речі, продукти й відправили нашим захисникам. Вони надіслали відео з подякою мені та моїй родині».

«Мене звати Довгань Катруся. Я – маленька волонтерка. Як я нею стала? Надихнули мене моя бабуся Іра та дідусь Сергій. Дідусь віддав своє авто для того, щоб з нього зробили бандеромобіль. А бабуся постійно надає фінансову допомогу на ремонт автівок для ЗСУ. Люблю малювати, то постійно малюю й передаю малюнки нашим військовим. Хочу, щоб малюнки мої їх розвеселили, допомогли вистояти та повернутися до рідного дому.

А знаєте, що я люблю найбільше? Складати передачу. Так хочеться зробити приємне нашим захисникам. Сьогодні знову запакували посилку, яка поїде на передову. Отож, наближаймо Перемогу разом! Кожен з нас може допомогти Україні! Так робімо це, тоді День Великої Перемоги настане швидше!»