Чим серце заспокоїться?

Життя людини – мить, але скільки неприємностей!

М.М.Жванецький.

Війна – це неймовірний стрес. Песимізм, паніка, депресія. Тільки найсильніші й настійкіші відчувають холодну лють до агресора, решті потрібна терапія. Хто нам лікар?

Першим я назвав би президента-головнокомандувача, він же за сумісництвом  – головлікар країни. Його щоденні телезвернення транслюють впевненість, заспокоюють багатьох. Читає він їх із телесуфлера чудово. Послухайте звернення Зеленського, присвячене 100 дням війни, його навіть пропагандою назвати складно – креативність та творчий рівень тексту зашкалюють. Ось лише одна фраза: «Якщо українців будить не промінь сонця, а вибухи ракет, що потрапляють у наші будинки, тоді прокидаються зовсім інші українці». Думаю, тільки після війни ми дізнаємося, хто є автором цих потужних, мотивуючих текстів.

Другим за впливом (але не за якістю) назвав би телемарафон «Єдині новини». Справа тут у колосальній потребі наших громадян отримувати свіжі новини. Жорсткі правила подачі інформації не дають глядачам розслабитись, але й не дозволяють впадати в панічні настрої. З негативу зазначу надто велику різницю в рівні телеведучих. Коли працюють такі аси, як Вадим Карп’як (ICTV), будь-яку новину сприймаєш спокійно та виважено.

Не раз чув і читав репліки, мовляв, набридли однакові новини на всіх каналах. Рішуче не згоден. Війна – надто серйозна справа, щоб забувати про неї більш ніж на півтори години (два тайми по 45 хвилин).

А тепер той, кого багато хто з вас поставили б на перше місце, – головний «заспокоювач» країни Олексій Арестович. Саме він своїми «двома –трьома тижнями до кінця війни» стримував паніку невоюючих телеглядачів. Свідомо казав неправду? Так, але як талановито, грамотно та навіть красиво він це робив! І для когось ця брехня стала порятунком.

А ось Арестович сьогоднішній: «Росіяни розпочинали наступ на дев’яти оперативних напрямках. Зараз залишилися п’ять, тобто на чотирьох ми їх відбили, і це без ленд-лізу, і це є повним тотальним російським провалом. Тобто ми їх наполовину обламали».

До Арестовича можна ставитися по-різному. Як, втім, і до президента чи ведучих каналу «Рада». Але його професіоналізм військового експерта та психолога заперечити складно. А ті, кому «не заходить» Арестович, можуть читати та слухати Подоляка, Жданова, Бабченка чи навіть Невзорова. Головне, щоб ви потім змогли спокійно заснути.

А ось ще один, безумовно, талановитий психотерапевт – голова Миколаївської облдержадміністрації Віталій Кім. Той самий, що «Доброго вечора, ми – з України!». Фраза, виявляється, не його, але, як кажуть, лягла на образ. Кім просто світиться спокоєм та впевненістю, хоча Миколаєву зараз ох як непереливки.

У цьому списку було б неправильним не згадати радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка. Він, як і в мирний час, коментує все та всіх. Чи заспокоює він своїх читачів? Можливо, але робить це якось внутрішньом’язово. То він несподівано для всіх повідомляє, що США збираються знищити російський флот, або раптом вирішує жорстко примусити відповісти самого дядечка Джо: «Я не побачив у статті Байдена найголовнішого – він не побажав Україні перемоги». Смішний хлопець, правда? Але сміх, як відомо, лікує.

А ось хто виявився хлопцем серйозним – це наш нестандартний міністр оборони Олексій Рєзніков. Зовні – класичний професор із кіно минулого століття, а насправді – майстер спорту з акробатики, десантник, парашутист, автогонщик. Одним словом, крутий дядько з оманливою зовнішністю. Професійний адвокат, він зважує кожне слово. Його прогнози не такі приємні, як головних «заспокоювачів», але в них є та надійність, що дозволяє складати  плани на майбутнє. «Наразі неможливо передбачити, коли закінчиться війна, але мої оптимістичні прогнози – що це реально зробити ще цього року». Ну, дай Боже, хоча б так.

Зазначу насамкінець, що в наш буремний час кожен сам обирає собі джерела правдивої інформації та позитивних емоцій. Але вони абсолютно необхідні всім. Читайте розумних – їх дедалі менше, але вони є. І не зомлійте через дрібниці. Арестович повідомить, коли буде потрібно.