Добровільно-примусово?

Наразі головне завдання місцевих органів влади – забезпечення умов для проживання прибуваючих внутрішньо переміщених осіб. Але однією з найнагальніших потреб біженців залишається робота. Кіровоградщина й у мирний час за рівнем безробіття посідала чи не останнє місце в Україні, що вже казати про пошуки роботи в умовах стагнації економіки у воєнний час?

Тим не менше, Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості оприлюднив досить оптимістичну інформацію про прийняття на облік 773 вимушених переселенців, з яких 473 отримали статус безробітного, а 194 особи працевлаштовані.

Люди влаштовуються в заклади охорони здоров’я, харчової промисловості, торгівлі, освіти та в житлово-комунальному господарстві. Але не тільки.

Настав час вести мову про залучення вимушених переселенців до суспільно корисних робіт як про форму адаптації людей і допомогу їм в нових життєвих обставинах. За повідомленням начальника відділу праці департаменту з питань економічного розвитку міської ради Миколи Рибака було вирішено: «Зосередити зусилля на питаннях щодо забезпечення працевлаштування внутрішньо переміщених осіб відповідно до потреб ринку праці та залучення даної категорії до громадських робіт. Станом на початок серпня до громадських робіт залучено 7 осіб, з яких 5 – вимушені переселенці». Нам пан Рибак розповів, що «громадські роботи – це залучення безробітних для роботи на комунальних підприємствах за рахунок місцевого бюджету, є така програма. Але на це виділено небагато коштів, оплачується в межах мінімальної заробітної плати через центр зайнятості. З громадянином офіційно укладається трудовий договір, згідно якого нараховується заробітна плата за кожний відпрацьований день».

Отже, маємо ще одну гарну ініціативу, але насторожує скромність, з якою чиновники доповідають про результати – залучено аж 5 вимушених переселенців! Виходить, що переселенців можна залучати лише до робіт з благоустрою міста? Хоча у першу чергу потрібно було б звернути увагу на «вузькі місця», до яких зазвичай не доходять руки комунальників. Це тотальне впорядкування кладовищ, фрагментарний ремонт тротуарів чи доріг, де не потрібно укладати договори з ремонтниками. Це прибирання берегів міських річок і паркових зон, хоча б і Лісопаркової, робота над волонтерськими чи оборонними проєктами. А ще можна працювати, допомагаючи влаштовувати нових вимушених переселенців, де дійсно не вистачає ні рук, ні часу. Варто подумати й над підготовкою до зими в плані заготовки дров чи ремонту житла.

Звісно, і в переселенців повинні бути бажання та відповідальність займатися не найулюбленішою роботою, але потрібно якось віддячити громаді, що тебе прихистила.