Домашня картопля для бійців, які під Херсоном воюють

10:14
988
views

Два авта відремонтували для армії вільшанські волонтери з початку великої війни. Одне – вже на фронті, інше незабаром вирушить.

– Місяців зо два тому хлопці з передової попросили автомобіль, – розповідає Анжела Площук, волонтерка. – Невдовзі питання вирішилося – Роман Мосінзов із Чистопілля запропонував свою «Ниву». Батько учасника АТО, він вирішив таким чином підтримати захисників. Ремонтом займався Максим Прокопенко, він залучив майстрів, які погодилися працювати безплатно. А громада складалася на деталі. Я опублікувала оголошення в Інтернеті.

– Роман Васильович віддав єдиного свого легковика, – доповнює Максим Прокопенко. – Лагодили ми ту «Ниву» добросовісно – як для себе. Найкращі деталі поставили. Роман Михайлов і Олексій Кіров ходову зробили, Олександр Ступаченко – електрику, Армен пофарбував.

– На початку ремонту ми не знали, у що він обійдеться, – продов­жує Анжела Площук. – Зібрали 15 тисяч гривень – бачимо, треба іще деталі, матеріали. Знадобилося ще 12 тисяч. Добрий ремонт зробили. І слюсарний інструмент купили в машину. Вже передали її військовим. Вони задоволені, дякують.

На запитання про розмір людських внесків Анжела Площук відповідає, що переважно це – невеликі гроші.

– Переказували і по 50, і по 100 гривень. Переважно прості, небагаті люди. У нас великих багатіїв і немає. Ні заводів, ні фабрик. Багато безробітних. Беремо масовістю: нехай краще десятеро складуться по 50 гривень, ніж один дасть 500.

Про те, як знайшлося друге авто, розповідає Максим Прокопенко:

– Пішов у справах у селищну раду й дізнався, що я – в комісії зі списання техніки. Заглянув я в список, а там – «Нива». Вона в гаражі 11 років простояла. Без переднього мосту, без роздавальної коробки. Рада віддала її нам. Багато частин довелося докупити. Дещо подарували добрі люди.

– На другу машину пішло більше тридцяти тисяч, – уточнила Анжела Площук. – Днями заберуть військові. З нашої громади теж багато воюють. Є втрати. Сьогодні привезли загиблого героя. Олег Курасов. 46 років. Роботящий був. Батько трьох дітей.

За словами Анжели Площук, Вільшанщина як може підтримує військових з 2014 року – народ плете маскувальні сітки, ділиться продовольством. Серед найзавзятіших волонтерів минулих років – журналістка Галина Шалапко. Багато активістів не дожили до великої війни.

– Тепер плетемо сіток набагато більше, ніж до 24 лютого, – каже волонтерка. – Виготовляємо їх у комунальному центрі дитячої та юнацької творчості. Матеріал – власне ганчір’я та обрізки тканин, які отримуємо з фабрики на Миколаївщині, – фарбується в зелене по домівках, зноситься в центр. Не тільки працівники центру плетуть сітки. Та й залишилося нас тільки п’ятеро – хлопці воюють. Плетуть усі, хто бажає. Сьогодні зранку прийшла жінка після зміни на «швидкій». З РЕМу збираются. Є вільний час – у наш центр йдуть. Дехто тут практично мешкає. Діти з гуртка «Джура» теж беруть участь. Навчилися ми плести й маскувальну амуніцію – «кікімори».

Коли похолодає, будемо робити окопні свічки. Консервна банка з гнотом всередині заливається воском чи парафіном. Така свічка горить три години. Бійці в окопах використовують їх для сушіння одягу. Віск просимо у пасічників. Церква віддає недогарки свічок.

Допомагаємо армії продовольством. Днями хлопці з-під Херсона – вони зараз наступають – попросили харчів. Я звернулася до громади – і люди почали звозити картоплю, домашню консервацію. Також купують в магазині печиво, згущене молоко, щоб передати на фронт. А скільки м’ясних консервів для бійців виготовлено в наших селах в перші місяці війни! Наприклад, у Коритно-Забузькому склалися на десять свиней (одна коштує від 13 000 до 15 000 гривень) і переробили їх. Це дуже тяжкий труд.

На прохання кореспондента Анжела назвала найактивніших волонтерів Вільшанщини:

– Олена Лівандовська з Бузникуватого. Вона регулярно організовує збір харчів. У Чистопіллі цей процес теж добре організовано. Завдяки жителям Вільшанки Тетяні й Юрію Трешкам – у них перевізницький бізнес – гуманітарка потрапляє на передову. Про плату за перевезення й мови немає. Багато роблять Наталія Жебровська, Оксана Сарданова, Тетяна Радова, Алла Діордієва… І не тільки вони. Добрих, небайдужих людей у нас багато. Треба вночі попрацювати – не відмовляться. Нехай не ображаються, що всіх не перелічила.