Це – перші слова, які почула кропивничанка Наталія Подскальнюк телефоном від сина Микити, котрого днями визволено з російського полону. Загалом же за результатами березневого обміну полоненими на підконтрольній Україні території опинилося 130 бійців.
Як розповіла Наталія Подскальнюк, її син – професійний військовий.
– Відслуживши строкову, Микита уклав контракт. Це було 2020 року. Йому подобається військова служба. Служив на другій, третій лініях оборони. З восьмого лютого минулого року їхній підрозділ – під Маріуполем.
Там Микиту й застала велика війна.
– Коли почалося повномасштабне вторгнення, син зателефонував і сказав: «Мамо, війна», – пам’ятає мати. – Микита брав участь в обороні Маріуполя. 28 лютого його поранило. Госпіталізували в маріупольську лікарню. Невдовзі виписали і – в стрій. Продовжив воювавти на «Азовсталі». У травні за наказом президента відбулася операція з порятунку військових, які опинилися в блокаді. Так мій син і ще кілька сотень бійців потрапили у полон.
Десять місяців перебував Микита у неволі у так званій ЛНР. Там йому виповнилося 22 роки. Зв’язку з рідними не мав.
– Нам було дуже тяжко, – каже Наталія про себе, чоловіка й молодшого сина. – Усі думки – про Микиту. Коли ставало відомо про черговий обмін, сподівалися, що в список потрапить Микита. І от сьомого березня мені зателефонували з СБУ, сказали, що є гарна новина: син – уже на нашій території. Через пару годин подзвонив Микита: «Мамулю, це я…» Зараз він – на реабілітації. Як почувається? Каже, треба прийти до тями. Тобто психологічно важко. Ще й після поранення. Збираюся до нього. Чоловік не може – через операцію. Поїду сама.
Благодійний бал краси та грації