«Син воює, а я вдома сидітиму?»

Військова служба не була покликанням Віктора Козленка, йому понад усе подобалося малювати. Та коли країна опинилася в біді, став на її захист. 3 липня 2022 року загинув від тяжкого поранення.

Розповідає його сестра, Людмила Бандурка:

– Я старша за Вітю на сім років. Допомагала мамі няньчити його. Вітя змалку виявив хист до малювання. Як і наш двоюрідний брат, Сергій Марущак. Вони дружили.

Марущака ми знаємо. Сергій – відомий в Кропивницькому митець. Малює, фотографує, ще й різьбяр. На початку війни став військовим. Рік тому дав «Україні-Центр» інтерв’ю. Багато не розповів (не з говірких), але головне ми все-таки випитали – про те, що служить в одному підрозділі із старшим сином Віталієм, племінником Олександром і двоюрідним братом Володимиром. «Разом воюємо», – сказав. Виявляється, інший його родич на цій війні загинув.

– Закінчивши школу, Вітя вступив до медичного училища в тодішньому Кіровограді, – продовжує Людмила Бандурка. – Вивчився на фельдшера. Пропрацювавши два роки за спеціальністю, влаштувався художником – таке покликання. Ця робота йому дуже подобалася. Казав: «На роботу – як на свято». Вітя і Сергій разом працювали у фірмі «Антураж А». Потім Вітя перейшов в іншу фірму, на таку ж роботу. З першою дружиною, Світланою, у нього народилося двоє дітей, Дмитро й Катерина. Діма воює з 2014 року, у серйозних місцях побував. Вітя з дітьми у добрих стосунках був. А вдруге одружився, з Оленою, коли в місто перебрався. З нею прожив тринадцять років. У перші дні оцієї війни Вітя пішов у військкомат, щоб мобілізували. «Син воює, а я вдома сидітиму?» – сказав. Його не хотіли брати через поганий зір. Ходив туди, наполягав. Через три місяці взяли. Спочатку його вивчили на санітара-стрільця. Потім воювати відправили. Вітю в Авдіївці поранило в голову, коли їхав за пораненими. В Дніпрі йому робили операцію, але не змогли врятувати. Поховали ми Вітю в Бережинці. Тут наші мама, тітка, дядько, баба, дід поховані. На похорон Діма із своїми товаришами приїздив. Були Марущаки, Сергій і Віталька. Діма, коли буває в Бережинці, провідує батькову могилу. Мені важко про це розповідати…