«Наш командир загинув смертю Героя»

Петицію з проханням присвоїти посмертно звання Героя України Олександру Жиброву, командиру авіаційної ескадрильї 299-ої бригади тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, опубліковано на президентському сайті. Автор – Євгеній Овсієнко. Називає Олександра Жиброва своїм командиром.

Олександра Олександровича Жиброва пам’ятає багато кропивничан. Тут пройшли його дитячі і юнацькі роки, тут його поховали (через рік після загибелі), тут мешкають батьки. Рік тому, невдовзі після похорону, кореспондент «УЦ» спілкувався із Жибровим-старшим. Олександр Володимирович у минулому – теж військовий льотчик, командував полком у Канатовому. До того, як осісти в Кіровограді, їхня сім’я змінила кілька військових гарнізонів.

– Син засинав і прокидався під шум реактивних двигунів, часто від будинку до злітної смуги було не більше кілометра, – розповів Жибров-старший. – Після дев’ятого класу син записався в ДТСААФ – хотів літати. На канікулах освоював спортивний Як-52, відчув, що це таке – небо, складний пілотаж, стрибки з парашутом. Закінчив школу із золотою медаллю, вступив до Харківського інституту військово-повітряних сил. Горів бажанням якомога більше літати. За розподілом потрапив у Канатове. Початок
2000-х – важкі часи для військової авіації. 2002 року авіаполк у Канатовому розформували. Син продовжив служити в інших частинах. Проводилися реорганізації, одна з яких і наблизила сина до улюбленого літака – Су-25 став основною бойовою машиною частини! Син одружився, у нього з Оксаною народилася дочка, Марія-Вікторія. Попереду було ціле життя. Олександру подобалося приїжджати до нас під час відпусток. Мама, Тетяна Олександрівна, готувала його улюблені страви. Згадую наші із сином посиденьки на кухні допізна, ми не могли наговоритися про польоти. Олександр набував професіоналізму у тяжкий для країни час. В останні роки – постійні ротації: місяць – на лінії зіткнення на сході, місяць – вдома. Йому подобалося літати на Су-25 на бойові застосування, освоювати нові види бомбометання, пуски ракет і особливо польоти на гранично малих висотах. Пройшов шлях від старшого льотчика до командира авіаційної ескадрильї на літаку Су-25. Того ранку, коли почалася війна, син вивів свою ескадрилью на оперативний аеродром. 25 лютого я дізнався від синових товаришів: його збито. Через два тижні ми отримали підтвердження, що син загинув. У березні жителі окупованої Чаплинки, ризикуючи, поховали його в своєму селищі. Того ж місяця президент видав указ про нагородження його посмертно орденом Богдана Хмельницького третього ступеня. Під кінець 2022 року відбувся обмін тілами, тіло сина доставили в Київ. 10 березня його перевезли на оперативний аеродром. Там бригада і попрощалася з підполковником Жибровим. 11 березня був похорон у Кропивницькому. Багато людей, багато квітів, а небо плакало…

– Пара літаків підполковника Жиброва Олександра була однією з перших в Україні, яка полетіла на пошук та знищення колон противника в якості ведучого групи, – йдеться у петиції Євгенія Овсієнка. – Виявивши колону противника на дозаправці, прийняв рішення на атаку з першого заходу, що дало змогу знищити значну частину техніки противника. На виході з атаки помітив велику кількість інженерної техніки для створення переправ та миттєво прийняв рішення на виконання другої атаки, так як розумів, що переправи забезпечать форсування противником Дніпра. Під час виконання другої атаки літак ведучого пари був підбитий ворожим ППО, але Олександр Жибров все ж виконав атаку і, зрозумівши, що літак практично некерований, направив його на залишок колони, після чого спробував катапультуватися. На превеликий жаль, висоти було недостатньо для безпечного катапультування, і наш командир, підполковник Жибров Олександр Олександрович, загинув смертю Героя. Наш командир із честю та гідністю виконав свій обов’язок. Серед його підлеглих є Герої України та лицарі ордена Богдана Хмельницького – основна частина з них мужньо продовжують боротьбу, а інша частина, на превеликий жаль, загинула. Підполковник Жибров Олександр для нас – приклад справжнього командира, відважного воїна та незламного патріота нашої Батьківщини.

Від редакції «УЦ»: Шановні читачі! Просимо вас підтримати електронну петицію на сайті президента України №22/220490-еп (https://petition.president.gov.ua/petition/220490) стосовно присвоєння звання Героя України (посмертно) військовому льотчику-штурмовику, командиру авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації підполковнику, нашому земляку Жиброву Олександру Олександровичу.