Не можна забути, не можна пройти повз трагедію Бабиного Яру. Бабин Яр – одне з всесвітньо відомих місць, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. Таке місце є і у нас. Це викопаний місцевими жителями незадовго до німецької окупації великий протитанковий рів на околиці тодішнього Кіровограда. У нім лежать за різними оцінками останки від чотирьох до шести тисяч євреїв, ромів, військовополонених та підпільників.
Як відомо, найбільш масове винищення єврейського населення міста відбулося 30 вересня та 1 жовтня. Також масово вбивали у Голованівську, Новомиргороді, Долинській, Бобринці, Олександрії, Великій Висці, Новоукраїнці та Хащуватому.
Спогад одного з очевидців:
Я потрапляю в першу машину разом з дітьми, жінками і старими. Нас привозять до рову. Вивантажуємося. І ось я стою біля рову, довгого, широкого, всуціль заваленого трупами. Машини все прибувають. Справа і зліва – танкетки з жерлами спарених кулеметів. Поруч з ними – рота карателів, у кожного фашистська свастика на рукаві, це молодчики з зондеркоманд, гестапівці, співробітники служби безпеки…
Як тільки прозвучала команда «Feuer!» («Вогонь!») – мої ноги підкосилися, і я в напівпритомному стані упав майже на край обриву. Крики, стогони, лайки, молитви, несамовиті зойки, стрільба з крупнокаліберних кулеметів, автоматні черги – все злилося в один смертельний зойк… На мене упало кілька трупів…
Органами держбезпеки у післявоєнні роки були розшукані і притягнуті до кримінальної відповідальності учасники розстрілів євреїв – активні німецькі поплічники Журавльов, Мишоловка, Коцоєв, Литовка, Чорний, Дробишев, Кравченко.
Спогад Едуарда Грановського:
Першим місцем роботи по закінченню навчання у моєї мами був Кіровоградський шпиталь ветеранів Великої вітчизняної війни. І вона згадувала, що під час німецької окупації це приміщення було тюрмою СД. А вже був кінець 1950-х початок 1960-х років, а медсестри і санітарки коли білили стіни, то навіть ще тоді там могли проступати бурі плями – кров тих, кого допитували під час війни в тюрмі СД. На горищі, згадувала мама, іноді знаходили ржаві кайданки. Це було дуже драматично.
А ще всі працівники шпиталю знали, що замполіт шпиталю (була тоді така посада) під час війни був у партизанському загоні у лісах під Кіровоградом. Він разом з батьком потрапив у полон. Їх викрив зрадник. Був такий начальник тюрьми СД Журавльов. Завзятий катюга, він особисто катував полонених, мабуть, намагався бути «цінним робітником». Мати згадувала, що батька їх замполіта було страчено, а йому, молодому тоді хлопчині, пощастило утекти. Знову партизанив і, коли звільнили Кіровоградщину, був мобілізований до лав Червоної Армії. По закінченню війни вже був офіцером.
На початку 1960-х років Журавльова, який втік у 1944-му зі своїми німецькими хазяями і потім переховувався під чужим прізвищем, знайшли у Болгарії. Тоді діяла програма викриття фашистських злочинців і колаборантів. Журавльова привезли до Кіровограда, на місце його злочинів. Мати згадувала: вона тоді була саме на зміні, коли у супроводі людини в штатському (певно, слідчого), офіцера і двох автоматників привезли людину теж у штатському і в кайданах. Хтось сказав, що це фашист, колишній начальник тюрьми СД Журавльов.
Мати розказувала: з палат почали вискакувати хворі – колишні фронтовики. Вони матюкалися, проклинали, інваліди намагалися дістати Журавльова милицями. Лайка і крики не вщухали. Довелося стримувати і допомагати епілептику – стався приступ. Офіцер і автоматники наказали усім зайти до палат, їх неохоче послухалися. Поруч з місцем, де мати і ще одна медсестра надавали допомогу хворому, знаходився кабінет замполіта. Саме туди завели Журавльова, та двері не зачинили. Дівчата-сестри почули: «О, ти живий! Не догледів я тоді!. Було зрозуміло, що це сказав Журавльов. Далі почули: «Замполіт! Відставити! Буде показовий суд!» Мати казала, що в ті роки замполіти ще ходили зі зброєю, з пістолетами.
Далі Журавльова вивели і повели на інші поверхи. Штатський щось запитував і записував, мабуть, Журавльов давав свідчення. Невдовзі ця група вийшла з приміщення госпіталю.
Через деякий час відбувся суд над Журавльовим. Відкритий, показовий. Проходив він у приміщенні клубу імені Калініна завода тракторних гідроагрегатів – це вже давно знову приміщення Великої хоральноі синагоги, і це дуже символічно, що суд проходив саме там. Мати згадувала, що на вулицю були винесені гучномовці – людей ззовні було багато.
Що за вирок було винесено тому катові – зрозуміло.
Ювілей на батьківщині