Делегація з німецького Крефельда, міста-партнера, минулого тижня перебувала у Кропивницькому. У рамках візиту члени делегації (мер Крефельда Франк Майєр, радник мера Стефан Охліг, прес-секретар Мартін Крамер та головна редакторка газети Rheinische Post Krefeld Лаура Агнес Іхме) зустрілися з начальником ОВА, кропивницьким міським головою Андрієм Райковичем, його заступниками, депутатами міської ради та керівниками виконавчих органів міської ради.
Франк Майєр метою візиту назвав продовження підтримки Кропивницького та налагодження співпраці у сфері освіти, продовження гуманітарних проєктів для підтримки кропивничан. Це інформація з офіційних джерел. Детально про перебування німецьких гостей у нашому місті ми попросили розповісти начальника Кіровоградської ОВА Андрія Райковича. Вийшло не тільки детально, а й щиро та емоційно.
– Співпраці та партнерству Крефельда та Кропивницького вже півтора роки. Кілька депутатських команд нашої міськради бували у Крефельді. І я мав честь відвідувати місто-партнер на запрошення мера Франка Майєра. Під час візиту туди, під час зустрічі у нас я говорив і не втомлюся повторювати слова вдячності народу Німеччини і всім народам Європи за підтримку України, за те, що прийняли чимало біженців з українських міст, які тікали від війни три роки тому.
Я говорив пану Майєру про те, що кропивничани цінують допомогу в ремонті укриття 14-го дитячого садочка. Дякують за подарований лінгафонний кабінет для ліцею новітніх технологій, за кілька одиниць комунальної техніки. Це ті кроки, які разом з потужною військовою допомогою свідчать про те, що громади таких міст щиро допомагають українцям вижити в цій жорстокій і несправедливій війні і вигнати окупантів з України.
Ми чекали на делегацію з Крефельда, готувалися до зустрічі гостей. Мали на меті за один день показати, чим живе тилове місто, яке щодня і щоночі відчуває, що таке війна, і продемонструвати нашу стійкість.
Найперше ми запропонували гостям побувати на меморіальних алеях пам’яті. Спочатку поїхали на Рівнянське кладовище, де вічним сном сплять герої АТО. Коли ми привезли їх на Алею слави Далекосхідного кладовища, тоді вони, можливо, в повній мірі зрозуміли, що таке війна для невеличкого міста, яке за кількістю населення подібне до Крефельда.
Коли сіли в машину їхати з кладовища, дорослі чоловіки плакали.
З ранку цього дня ми приймали їх в міській раді, згідно протоколу говорили вітальні слова, обмінювалися презентами, обговорювали подальшу співпрацю. Я дякував гостям за мужній крок – вони з країни, де небо чисте, приїхали у воюючу країну. Вони чули тривоги і в Києві, і в Кропивницькому. Але на Алеї слави, де шумлять сотні прапорів, гості відчули дещо інше. Я звертав їхню увагу на таблички з іменами загиблих: тут хлопець 2000-го року народження, тут чоловік і дружина, тут два брати-близнюки… Сльози гостей – щирі людські почуття. Вони сказали, що не ми маємо їм дякувати за допомогу, а вони дякують українцям за мужність, українській армії за те, що німецькі діти живуть у спокої.
Була й гуманітарна частина програми, бо гості просили познайомити їх з освітнім простором, показати школи. Я був гордий тим, наскільки наші діти гостинні, адаптовані і конкурентоспроможні в глобальному сенсі. Чудова англійська та німецька, їм вже не був потрібний перекладач, наші гості вільно спілкувалися із школярами у міжшкільному ресурсному центрі «Лідер» в шістнадцятій школі. Діти подарували сувеніри, зроблені власноруч, пригостили варениками з капустою, картоплею, вишнями. Гості куштували, щиро раділи і дякували.
Німецька делегація була вражена, наскільки у нас добре оснащені лабораторії, де сучасні верстати, робототехніка, де діти отримують перші навички професії.
Гостям сподобався інтерактивний музей Тараса Шевченка в п’ятій школі (ліцей Шевченка). Ми показали укриття, де діти навчаються під час повітряної тривоги. Це також ознака тилового міста.
Пройшлися вулицею Театральною, я розповідав гостям, що Кропивницький – одне з небагатьох міст, де збережена архітектура, якій більше ста років. Ми подарували їм картину художника Олександра Демиденка «Кропивницький. Музей мистецтв».
Гостювали і в театрі. І приміщення справило враження, і невеличка програма, яку показали комунальні творчі колективи. За три роки у мене не було можливості відвідати театр чи інший творчий майданчик. Тому і я отримав насолоду від виступів нашого духового оркестру, наших солістів, в тому числі тих, що воюють, і їх відпросили на день. Ми вагалися, чи треба показувати концертну програму. Вирішили, що треба, щоб світ розумів, що Україна бореться і живе. Що Кропивницький – сильне місто мужніх, хоробрих, творчих, працелюбних людей. Вважаю, що нам вдалося це продемонструвати.
Ми окреслили плани щодо подальшої співпраці. Їх багато. Головне, щоб в Україну повернувся мир – справедливий, надійний, якого ми заслужили. І щоби ми знову стали щасливими.
Після повернення з Кропивницького мер Крефельда Франк Майєр поділився враженнями на своїй сторінці у Фейсбуці. Зокрема, він написав:
– Те, що ми переживаємо тут, у нашій подорожі на місцевому рівні, мене глибоко зачіпає, і я бажаю якнайшвидшого миру для вільної України. Бажаю населенню Кропивницького та України загалом, щоби вони жили без страху перед російським агресором. Мер Андрій Райкович показав нам, які сліди вже залишила війна в його місті. Ракетами та дронами був розбитий трансформатор, ми відвідали солдатські могили та поговорили з багатьма людьми. Кропивницький знаходиться за 330 кілометрів на південь від Києва. Незважаючи на війну, незважаючи на повітряні тривоги та тривожні ночі, люди тут намагаються продовжувати жити своїм повсякденним життям. Цей візит показує насамперед одне: як необхідно продовжувати допомагати Україні.
Музей воєнного дитинства