Під такою назвою нещодавно у видавництві «Імекс-ЛТД» побачила світ книжка поезій Оксани Буянової, поетеси і прозаїкині. Це третя книжка письменниці, але перша, що надрукована за обласною програмою підтримки книговидання. До збірки увійшло понад 80 поезій, упорядкованих за вісьмома розділами. Відбулася вона наступного дня після масованої атаки рашистських шахедів на Кропивницький.
На презентації книги в обласному Музеї мистецтв, говорячи про зміст та символічну назву видання, авторка подякувала письменниці Антоніні Царук, яка є редакторкою цієї книги і фактично підказала її назву. «“Сонце виполовлює пшеницю”» – це її правка одного з рядків одного з моїх віршів, – пояснила Оксана Буянова. – Я навіть слова такого “виполовлює” не знала до співпраці з Антоніною Петрівною. Вона мені допомогла. Багато хто, навіть люди, які знаються на агрономії, кажуть, що виполовлює – це виполює, як бур’ян. Ні, це означає дістає з полови. Таким чином народилася ця назва».
У книзі зібрана лірика різного тематичного спрямування. Перший розділ «Дівчинка на гойдалці війни» вже говорить за себе. У розділі «Надійний причал» висловлені почуття до коханого чоловіка. «Малесенька свічка» – це духовні вірші. «У полоні твоєї краси» – розділ про міста й місця України, які лягли на душу поетки під час подорожей. Різні психологічні стани та засоби виходу з них розкриває «Вітер божевілля». Загалом же емоційний досвід, зафіксований у книзі Оксани Буянової, дуже близький кожному з нас. І попри драматизм розділу, пов’язаного з війною, більшість її ліричних творів поселяє в нас оптимізм, надихає жити і творити.
«Я вважаю, те, що ми тримаємо таку добротну лірику, яка відображає події нашого часу, відображає наше сьогодення, відображає почуття людини, яка проживає таку складну, але все ж таки доленосну війну, і те, що ми маємо сьогодні таку сонячну днину після такої непростої ночі, свідчить про те, що ми на правильному шляху», – наголосила під час презентації голова обласної організації НСПУ Надія Гармазій.
На запитання, як у творчості доволі мирної, з християнським світосприйняттям, людини з’явився протест проти війни, Оксана Буянова відповіла таке: «Насправді я людина дуже мирна і мої агресивні вірші у бік “порєбрика” – це все від стану зболеної душі. А ще – від розуміння історії України. Хоча я, наприклад, не очікувала, що буде повномасштабне вторгнення. Для мене це був шок. І ті вірші, які писалися у перший місяць війни і увійшли до антології “Поезія без укриття”, справді писалися на протесті. Сьогодні вночі теж був такий шок. Ще нічого не написала, але, думаю, щось таки напишеться. Просто готувалася до презентації, намагалася зібратися з позитивними думками і відсунула те все на другий план. Отже, цей протест виник через вторгнення. А взагалі я людина неконфліктна».
Додамо до цього, що пані Оксана – авторка кількох оповідань, новел, повістей. Нині працює над великим твором – родинною хронікою. А ще вона перекладачка з іспанської мови, яку викладає вже декілька років.
Наприкінці зустрічі поетка запропонувала інтерактивну гру, яка розкривала передбачення, побажання і компліменти для присутніх. Для цього бажаючі мали витягти записочку з рядочком якогось з віршів її збірки. У відповідь авторка-медіум читала цей вірш і трактувала те, що обіцяв цей рядок. Охочих виявилось доволі багато. І усі залишилися задоволеними.
З презентацією цієї книги письменниця планує згодом виступити в Черкасах, Вінниці, Мукачеві, Ужгороді та Хусті. Бажаємо їй повноцінної реалізації усіх творчих планів.
Заповіт з умовою: що це таке і що буде, якщо не...