Єрмак пішов, і що змінилося?

10:21
112
views

Друга головна тема минулого тижня (перша – мирна угода) – відставка очільника Офісу президента України, його правої та лівої руки Андрія Єрмака. Відходу Єрмака вимагали і політики, і партнери, і пересічні громадяни, та чи справдяться їхні очікування на позитивні зміни в державі? З цим запитанням редакція «УЦ» звернулась до експертів.

Чи створило звільнення Єрмака вікно можливостей для модернізації системи управління країною?

 

Олексій Гончаренко, народний депутат:

– Як я вже не раз писав, рішення про звільнення Єрмака – очевидно правильне і давно потрібне.

Єрмак був фігурою з надмірним впливом. Він став частиною замкненої системи ухвалення рішень, яка й привела нас до нинішньої управлінської кризи. Участь у схемах Міндіча, про які ми ще багато почуємо, втручання в роботу правоохоронців і тиск – усе це абсолютно неприйнятне.

Тому його відставка – правильний сигнал. Але чи стане вона поворотним моментом, залежить не від самого факту звільнення, а від того, хто очолить Офіс президента і якою буде побудована модель управління.

Сьогодні є шанс відійти від логіки «свої пацани» й перейти до моделі, де на першому місці – держава, інституції та результат. Тому подивимось.

 

Олександр Дануца, народний депутат:

– А чи створить вікно можливостей звільнення Мармера з посади головного редактора УЦ? Безумовно створить. Для когось це вікно можливостей відкриється.

Коли хтось йде з посади, на його місце приходить хтось інший. Це, як в футболі. Будь-який інший тренер може зробити краще або гірше, ніж попередній. В цьому сенсі мені подобається приклад Раньєрі, який зробив неможливе в свої роки. Він з низу премʼєр-ліги, з зони вильоту зробив, фактично, провінційний Лестер чемпіоном в найкрутішому клубному чемпіонаті світу. Тому вікно можливостей, звісно, відкрите.

 

Андрій Ніколаєнко, народний депутат:

– Однозначно звільнення Єрмака створило такі можливості, тому що будь-яка монополія, вона в якийсь момент стає контрпродуктивною, і це в економіці, і це в управлянні державою. Це як інвестиції до такого лайтового переформування, що відбулося. Тому я думаю що збереження багатьох ключових фігур того періоду на своїх посадах і спроба просто рухатись в тому ж напрямку може виявитись неефективною і неприйнятною, в тому числі для зовнішніх партнерів, які фінансують. Але побачимо, прораховую, що з періодом часу може все-таки проявитись парламентська криза, яка приведе до формування нової більшості.

 

Леонід Швець, політичний оглядач:

– Ні, не створило. Це, безперечно, важливий факт політичного життя, прецедент з серйозними наслідками, але від усунення впливової фігури голови Офісу до зміни системи державного управління дистанція, як від потрапляння фаворитки короля в немилість до буржуазної революції. Усі можливості системи управління прописані у Конституції, і народним обранцям нібито ніщо не заважає виступати основним політичним чинником у парламентсько-президентській республіці. Але здебільшого пасивна маса народних обранців не в змозі зорганізуватись та взяти на себе конституційну відповідальність, вони цього зовсім не прагнуть. Звідки раптом після відставки Андрія Єрмака з’явиться нова якість парламентаризму? І чи можуть кардинальним чином змінитись сталі управлінські звички Володимира Зеленського?

Вочевидь усі зміни стануть можливими не лише після переобрання цього складу Верховної Ради та президента, а після кількох електоральних циклів, які зафіксують послідовні внутрішньо-інституційні зрушення та нові норми політичної культури.

Ефективна демократія – це не функція президентської волі, це функція зрілого суспільства, яке прагне самоврядування і тому вдосконалює народне представництво та запобігає спробам підмінити його авторитарними чи корпоративними механізмами управління. Кейс Єрмака буде стримуючим уроком для наступних президентів, але щоби не бути заручниками особистого фактору, на майбутнє було б непогано зафіксувати законом повноваження президентського апарату та допоміжних голові держави органів.

 

Павло Себастьянович, підприємець, експерт з податкової реформи:

– Для модернізації потрібен той, в кого є повноваження і хто хоче модернізації. Таких людей серед перших осіб країни немає. З Єрмаком або без Єрмака.