Якось так складається під час війни, що практично кожне місто в Україні знаходить вірних друзів за кордоном. Не земляків (вони допомагають само собою), а саме друзів, для яких ваше місто швидко стає рідним. Кропивницькому допомагають Богдан Пивоварчук із Канади та Олена Карамушка з Італії, а Олександрії – Женя Шкіль із Великої Британії.
Кожен її приїзд в Олександрію стає, без перебільшення, подією і дає привід для публікації. І найкраще про свою недавню поїздку до України розповість сама Женя Шкіль, голова благодійного фонду «Друзі Олександрії» з британського міста Бат:
– Причини поїздки в нас, як завжди, комплексні. По-перше, ми переганяли дві машини, призначені для фронту. Ми їх мали залишити в Хмельницькому. І хотілося побачитися з друзями, провести трохи часу разом, що ми зробили у Львові. А в Олександрію вже поїхали з Вільямом Джексоном удвох.
Ще у лютому ми відправили 20-тонною фурою 80-кіловатний генератор для олександрійської стоматологічної лікарні, тому що до цього у них був генератор на 50 кіловат. Його експлуатували нещадно, і вийшов з ладу передчасно. Була велика потреба в новому потужному генераторі.
Нам вдалося швидко знайти генератор завдяки ще одному партнеру «Друзів Олександрії», це – Джеремі Фиш. Гроші ми знайшли завдяки донорам з Бристоля та Бата. Купили генератор, завантажили на фуру, яку теж профінансували наші донори. У фуру помістився ще й мікроавтобус для комбата Ультраса – Віталія Єгорова. Завдяки Юхиму Мармеру я познайомилася з Ультрасом, у батальйоні якого склалася критична ситуація з машинами. Вони втратили п’ять авто останнім часом, і деякі відремонтувати – дорожче, ніж купити машину в доброму стані.
І такий мікроавтобус ми знайшли. Колега Вільям Джексон вибрав підходящу машину, я знайшла гроші. Мікроавтобус відправили фурою разом з генератором та іншою гуманітаркою. Коли фура прибула в Олександрію, механік Володимир Гориславець взявся полагодити мікроавтобус. За гроші, які залишилися зі збору, організованого «Україною-Центр», машину полагоджено, її забрали люди комбата Ультраса.
Коли я збиралася в цю поїздку, спитала в Ультраса, що варто взяти в бус для військових – їжу, окопні свічки чи термоодяг. Ультрас сказав: «Нехай українські діти подарують нам свої малюнки, для солдата малюнок дитини багато значить». І додав, що з 2014 року береже такий малюнок, він йому близький і рідний, це – нагадування, за що вони борються.
– Ми приїхали в Олександрію минулого четверга, – ділиться свіжими спогадами Женя Шкіль. – Нам показали генератор, якого ми відправили в лютому. Його встановлено біля стоматологічної лікарні. Навіть запропонували нам увімкнути. Завели нас всередину, і ми зрозуміли, чому потрібен 80-кіловатний генератор. Тому що заклад оснащено сучасною технікою. Багато-багато приладів потребує живлення.
Я задоволена цією поїздкою. Зробила знімки, щоб відзвітуватися перед донорами, які швидко переказали необхідні гроші, а також перед британською компанією, яка виготовила генератор і продала нам за собівартістю, не заробивши ні копійки.
Також я впевнилася, що мікроавтобус, який ми пригнали для комбата Ультраса, – відремонтовано і відправлено на фронт. Було приємно почути від Ультраса слова вдячності. Я військовим ще більше вдячна за те, що відстоюють нашу свободу, наше майбутнє. Готова надалі допомагати. Буде потреба в машинах чи чомусь іншому – все зробимо.
У Британії під час концерту «Об’єднані заради миру» ми зібрали близько 8 тисяч фунтів спеціально для ветеранів Олександрії. Прибувши в Олександрію, я зустрілася з ветеранами. Побувала у будівлі, відведеній для ветеранського простору. Ветерани хочуть обладнати там тренажерний зал, щоб займатися спортом, зокрема й інклюзивним. Хочуть просто збиратися в тому просторі. Це потрібно людям, які пройшли війну. Також я зустрілася з олександрійським головою Сергієм Кузьменком, його заступницею Іриною Чимерис та активістами ветеранської ГО «Рестарт 2025».
Сподіваюся, до кінця літа вдасться відкрити в Олександрії ветеранський тренажерний зал. Маю надію, залучу волонтерів з Британії, можливо, навіть з Америки, вони приїдуть і долучаться до створення тренажерного залу. Плануємо об’єднати волонтерів Олександрії з британськими, американськими, з волонтерами з інших країн, щоб вони працювали пліч-о-пліч з ветеранами і створили для них простір. Такий у нас план.
П’ять запитань без відповідей