Є такий універсальний термін – «типовий зріз суспільства», за допомогою якого можна пояснити практично будь-який проступок чи навіть злочин. Це визначення немов виправдовує порушника заздалегідь тільки з тієї підстави, що він – звичайний представник суспільства. Мовляв, не ми такі – життя таке.
Хабарі у вищій освіті? Ну так викладачі й ректори – не святі, вони – типовий зріз суспільства. Корупція в медицині? Нічого дивного: наші спасителі, медики, – теж типовий зріз суспільства. Про чиновників все навіть дитині зрозуміло – типовий, гнилуватий зріз суспільства. Яку частину нашого суспільства не візьми – поліцію, комунальників, митницю, спорт – всі типові. На всіх цих «зрізах» помітні цвіль, гниль, сліди короїдів та інші дефекти.
З початком війни більшість журналістів з етичних і патріотичних міркувань вилучила з цього переліку дві категорії – армію та СБУ. На якийсь час вони апріорі стали чи то святими, чи то недоторканними.
Першою «здулася» армія. Своєрідним шлагбаумом стали «яйця по 17 грн». Далі потоком хлинула інформація про типові для громадянського суспільства зловживання в ЗСУ. Звичайні «мирні» хабарі, відкати, завищення кошторисів, фіктивні закупівлі та списання, продаж армійського майна та гуманітарної допомоги. До них додалися зловживання суто військові: приписування «бойових», побори з підлеглих, оплата тилової служби як бойової тощо. Окремою темою стали «послуги» ТЦК та ВЛК.
Одна з найогидніших гримас війни – щоденні новинні стрічки, в яких повідомлення про подвиги наших військових, про загиблих і поранених, перемежовуються з прес-релізами правоохоронців про виявлені злочини в ЗСУ. Ну як таке може бути – одні героїчно гинуть, а інші банально крадуть?! Виявилося, може…
Щоб перейти до останнього форпосту недоторканних – СБУ, необхідно зробити невеликий історичний екскурс. Нашому поколінню добряче промили мізки, створюючи образ радянських «лицарів без страху і докору». Бетон совкової пропаганди, замішаний на страху 37-го року, не змогли зруйнувати ані беззаконня 90-х, ані узаконений рекет бізнесу, ані зрада «кагебістів» на початку війни. І все ж, незважаючи на героїчні подвиги офіцерів і рядових СБУ на найважчих ділянках фронту і в тилу ворога, плями дьогтю регулярно стали спливати на поверхню.
Про те, що в Службі Божій не все благополучно, пересічним, але все розуміючим громадянам у першу чергу підказав нескінченний кадровий кавардак. З 2019 року змінилося вже чотири керівники СБУ – структури, яка в усьому світі вважається найконсервативнішою. Один із них, близький друг президента Іван Баканов, пішов із ганебним скандалом, який щосили намагалися зам’яти. Не вдалося. Скандал триває і для фігурантів, напевно, закінчиться погано.
Залишається загадкою раптове звільнення Василя Малюка. Хоча саме з його ім’ям пов’язані унікальні диверсійні операції, які змінюють хід війни.
Менш помітні для суспільства – кадрові ротації на рівні обласних управлінь СБУ. Хіба що крім регіональних лідерів: так, за сім років у Житомирській області змінилося сім (!!!) голів УСБ, у Закарпатській та Одеській – по шість, у Львівській та Кіровоградській – по п’ять!
Незважаючи на «почесне» третє місце, внесок у спільну справу рідної Кіровоградської області важко переоцінити: трьох (!!!) колишніх тутешніх керівників (Петрова, Осипчука і Кононенка) перепризначено до Закарпатської, Хмельницької та ще раз Закарпатської областей. Історія четвертого керівника УСБ в Кіровоградській області Олександра Наконечного трагічна і туманна. У серпні 2022 року він чи то наклав на себе руки, чи то йому «допомогли» – навряд чи дізнаємося правду найближчим часом.
Оголошена в лютому президентом Зеленським чистка лав СБУ обернулася не тільки черговим гучним гаслом, а цілком реальними кримінальними справами з високопоставленими фігурантами. Серед затриманих – начальник Житомирського обласного управління СБУ Володимир Компаніченко. Його звинуватили в отриманні хабаря розміром 320 тисяч доларів, пов’язанного з будівництвом оборонних об’єктів (укриттів для літаків).
Минулого тижня стало відомо про затримання ще двох високопосадовців обласних управлінь СБУ. Йдеться про заступника начальника УСБУ в Рівненській області Ігоря Брика та заступника начальника ГУ СБУ у Києві та Київській області Олега Токарчука. За даними слідства, вони вимагали 620 тисяч доларів (!!!) у монополістів, які видобувають бурштин.
Тепер недоторканних в Україні немає. Але навіть мене, журналіста, це не тішить.
Офіційна зайнятість: переваги, тенденції, результати роз’яснювальної роботи