Пропоную почати з хороших новин, тим більше що їх небагато. Головна – настала весна, і не тільки календарна, а й метеорологічна разом із фенологічною. Фенологічна – це весна всієї живої природи. І наша з вами також. Адже якщо ми пишемо, а ви читаєте, отже, дожили до весни.
Ще одна чудова новина: наш земляк Олег Дорощук став чемпіоном світу зі стрибків у висоту. Він не на словах, а на ділі довів, що Україна жива, бореться і перемагає. А потім із прапором і золотою медаллю сказав світові важливі слова про нашу країну. А скелетоніст Гераскевич, який так і не виступив на Олімпіаді, заднім числом заявив, що обов’язково завоював би медаль, якби виступив. Але спорт, як і історія, не сприймає умовного способу. І великими спортсмени стають завдяки результатам і медалям, а не заявам і протестам.
Весна не тільки змила сніг, лід і сміття, але й гарненько прочистила нам мізки. Більшість простих українців нарешті перестала вірити казкам і порожнім обіцянкам. Погодьтеся, коли зникає невизначеність, і розумієш, що залежить від тебе, а що – ні, мимоволі починаєш думати і приймати рішення сам, а не сподіватися на диво. Навіть якщо воно руде, багате і галасливе.
Війна й не думає закінчуватися – це настільки очевидно, що навіть українська влада не бачить сенсу нас далі обманювати. Мирні переговори фактично не ведуться. Якщо раніше ці зустрічі були виставою для одного глядача, то тепер йому це вже не цікаве. Дональд Трамп зайнятий Іраном, звільниться не скоро – не турбувати!
У ЗМІ з’явилися повідомлення, що Володимир Зеленський доручив «слузі народу» Андрію Мотовиловцю підготувати план роботи парламенту на випадок, якщо Україні доведеться воювати ще один, два або навіть три роки. Колеги стверджують, що Мото взявся за роботу з усім своїм запалом.
Плани писати у нас вміють – хоч на три роки, хоч на тридцять три. Правда, користі від висмоктаних з пальця стратегій і тактик небагато. Швидкоплинне і бурхливе життя не просто коригує всі ці плани, а відправляє їх у кошик.
Ну добре, українці вже зрозуміли: війна – частина нашого життя надовго, і що далі? А далі, якщо ми – повноцінні учасники цього «війножиття», то настав час владі прислухатися до думки своїх виборців і годувальників (податками) щодо ключових питань сьогодення.
Насамперед поясніть нам, розкладіть по поличках, як Україна житиме й воюватиме, якщо Орбан і компанія продовжать блокувати 90 млрд євро від Євросоюзу? Відповідь «нам обіцяли» не влаштовує. Як країна виживе без кредиту МВФ, якщо Верховна Рада не ризикне ухвалити пакет драконівських податкових законів? Що буде із зарплатами бюджетників і пенсіями? І скільки самозайнятих людей закриють свої дрібні бізнеси, якщо податок для ФОПів ухвалять?
Може, вже час запитати у народу, як він ставиться до популістських подачок типу «національного кешбеку», «скрінінгу 40+», «зимової підтримки», «е-бачка» та іншого? Ну реально, Україна – єдина країна у світі, де влада замість тотальної економії пального закликає їздити більше й отримувати бонуси. І це ви ще про програму «1000 годин українського контенту» не чули! А на неї, виявляється, зібралися виділити 4 млрд грн!
Уявляєте, при нашій бідності на всі перераховані піар-програми, за оцінками експертів, держава запланувала роздати близько 50 млрд грн! Схоже, Кабміну потрібні не аудитори з МВФ, а психіатри з ВООЗ.
Не знаю, хто з українців живе в інформаційній бульбашці, але точно не пересічні громадяни. Щодня спілкуємося з фронтовиками, щогодини чуємо заклики з телевізора донатити на дрони, засоби РЕБ, машини. І при цьому гроші вилітають з бюджету на всяку недоречну, вибачте, хрінь.
Кожен великий начальник, починаючи з президента разом із першою леді і закінчуючи заступниками міністрів та топами з ОП, регулярно проводить наради, конференції та форуми в столиці та регіонах, збираючи сотні людей і витрачаючи мільйони гривень.
Верховна Рада більше не працює, ніж працює. Хоча, можливо, від цього шкоди менше. Тим паче, що парламент явно готують до ролі козлів відпущення, і це щонайменше несправедливо. Важко комусь одному функціонувати ефективно, якщо в країні загальна криза управління. А вона реально загальна і з цим потрібно терміново щось робити.
Отож, як сказав класик, «якщо ми вже по горло в лайні, хоча б візьмімося за руки».
Черговий діалог влади та бізнесу