У Кропивницькому господар покинув собаку й написав записку від його імені (ФОТО)

Господар позбувся старого й хворого собаки, залишивши його разом з будкою і запискою під огорожею ветеринарно-реабілітаційного центру Кіровоградської організації захисту тварин «Бім».

Волонтери і небайдужі жителі обласного центру шоковані таким вчинком і нині всіма силами намагаються зібрати кошти на лікування чотирилапого, повідомляє «КП».

«Вранці я приїхала до центру, а перед входом стоїть будка, поруч прив’язана хвора, у жахливому стані вівчарка, і записка нібито від імені собаки, у якій він просить, щоб ми були людьми і допомогли йому, – розповіла керівник організації «Бім» Катерина Дорош. – Сказати, що ми були вражені – це нічого не сказати. Просто шок. У нас різні випадки були – коробки з цуценятами часто під центр приносять, котів і собак у мішках закидують або підвішують тут, люди знаходять тварин на вулиці і приносять. Але такого ще не було! Ну як так можна?! У мене просто не вистачає слів… Як можна ось так позбутися тварини, зрадити, викинути, як непотріб, перекласти свої проблеми на інших».

У записці автор вказав, що собаку звати Рой. Також уточнив, щоб не відв’язували, бо пес утече, повернеться до господаря, а той його приспить: «Здрастуйте! Мене звати Рой. Мій господар хоче, щоб я жив і не хоче, щоб мене приспали. Тому у нього залишається одна можливість попросити вас не вбивати мене. Мені дуже важко, я хворію. У мене болять вуха, мене вкусив кліщ, і ще очі. Будьте людьми, спробуйте мені допомогти. Відв’язувати мене не треба – я втечу назад і мій господар мене приспить, а я хочу жити. Лікарі довго мене обстежували, кілька років, і надія лише на вас».

Волонтери кажуть, що спочатку у старої вівчарки був шок, але зараз Рой почувається краще.

«У нього запущені форми демодекозу, отиту, – додала Катерина Дорош. – Хоч і написали, що його довго лікували, обстежували, але я так розумію, що насправді ніхто цього не робив. Собакою не займалися. Його просто позбулися, і все. Звичайно, лікування попереду довге. Можливо, у захворювання вже хронічна форма. Йому років сім – вісім. І навряд чи його хтось забере звідси. Але йому зараз краще. Він їсть, виляє хвостиком, не агресивний, спокійний, хороший собака. Нині у нас понад півтори сотні собак і котів. Багато з них – хворі, потребують постійного догляду, ветеринарної допомоги… Ми завжди будемо раді крупам, корму, обрізкам… Також нам постійно потрібні стара постіль, подушки, покривала, тобто речі, які ми можемо використовувати як підстилки. А ще будемо вдячні за фізичну допомогу. Я розумію, що у будні розраховувати на додаткові руки не варто, але у вихідні – завжди чекаємо».