Нема нічого гіршого за війну. Однак дещо позитивне від неї також можна побачити. Окрім нечуваного єднання нації, приголомшливих дій нашої армії, є навіть деякі прості побутові моменти.
Немає реклами по ТВ. При всій повазі до «Розетки» та інших, вас було забагато в мирний час. Нарешті можна дивитися ті ж самі тривожні новини без того, що раптово вам на голову зваляться якісь дешеві кредити, пігулки та прокладки. Реклама чомусь дуже часто була набагато голоснішою за основний контент.
Тверезість. Звісно, багато хто з сумом згадав, що під час Другої світової війни нашим бійцям видавали «фронтові сто грам». Та зараз не час. А чимало людей після війни, може, і далі не будуть пити.
Суттєво знизилася злочинність. Квартирних крадіжок майже зовсім нема – бо всі люди сидять дома, до того ж пильність щодо незнайомців підвищена. Хоча шахраї полізли до Інтернету створювати фіктивні волонтерські фонди підтримки армії та тероборони…
Майже немає ДТП. Здавалося б, на вулицях міст небачено багато автомобілів з номерами АХ, КА, АР, АН, ВВ, ВТ – Харківська, Київська, Запорізька, Донецька, Луганська, Херсонська області, і ці люди орієнтуються на наших шляхах не дуже. Але набагато краще, ніж окупанти, слава богу. ДТП майже немає! Ну й усе одно машин поменшало.
Вичистили усі підвали, деякі з них з моменту вводу в експлуатацію багатоповерхових будинків ніхто не прибирав. Прості люди без допомоги ЖЕКів повиносили мотлох, підвели світло, облаштували мінімальний комфорт на час обстрілів.
Українці в рази більше стали спілкуватися з родичами в інших містах. «Як у вас? У нас нормально».
Опанування цифровими технологіями ХХІ століття крокує невиданими темпами. Бабусі в підвалах під час тривог обговорюють не як в’язати шкарпетки онукам, а які Телеграм-канали інформативніші.
Тиша. Таку тишу, як зараз вечорами, ще не так давно можна було відчути тільки у глухому селі далеко від доріг. Акустична гігієна міст у нас раніше була жахлива.
У маршрутних таксі не чути улюбленого радіо більшості водіїв цього громадського транспорту – «Шансон» та інших «руських радіо». Можливо, для когось втрата можливості слухати під час дороги «Владимирский централ, этапом до Твери» відчутна, але таких небагато. Хоча, можливо, краще б вже звучав «блатняк», ніж тривожні зведення з фронту.
Поява нового пласту українського гумору. Він не має нічого спільного зі, скажімо, «Зеніткою» Остапа Вишні чи «Василем Тьоркіним» Твардовського, написаними також під час війни. «УЦ» друкує невеликі жарти на першій сторінці. А які байки складає народ! Про жіночку, яка ловила загубленого пса хаскі, а він виявився вовком. Або про бабусю, яка збила ворожий безпілотник банкою з консервованими помідорами. «Та це фейк! Банка була з огірками!» І ворога зараз не нищать, а «відправляють на концерт Кобзона». Такий народ не перемогти!
Шукайте більше позитиву у будь-якій ситуації. Це допомагає її пережити.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...