Люди та гайки

Може, щось у консерваторії підправити?

М. М. Жванецький.

Запитайте у досвідченого слюсаря, чи просте діло – закрутити гайку, і напевно вислухаєте цілу лекцію. Там буде все – монолог про якість різьби, про задирки, про стопорні шайби, про контргайки, про різні ключі, і про «посадити на фарбу», і обов’язково – про «не перетягнути». А з людьми все ще складніше, хоч деякі аналогії простежуються.

Влада починає закручувати гайки. З одного боку, все правильно – війна, а в нашій розхлябаній українській тачанці куди не глянеш, усе розбовтано. З іншого… а з іншого боку – ось це «не перетягнути», не перетворити демократію на диктатуру легким натисканням на кнопку «за».

Поліцейський застрелив порушника. Наголошую, не озброєного злочинця, а порушника. За злісну непокору вимогам закону. За фізичний опір процесу затримання. Відео, зняті дітьми вбитого та з камер поліцейських, бачила вся країна. І вся країна спочатку засудила поліцейського за вбивство та явне перевищення влади, а потім та ж вся країна дружно засудила хамську поведінку вбитого водія та його дружини.

Такі «вбивства в ім’я закону» регулярно трапляються практично в усіх країнах – і в розвинених демократіях, і у відсталих тираніях. Питання «що головніше – закон чи людське життя?» не порушувалося раніше і не порушується тепер, закон виграє із сухим рахунком. Ну чи точніше – з мокрим…

Чи стануть наші водії законослухнянішими після цієї трагедії? Чи поліцейські цінуватимуть життя людини-порушника? Вибачте, не впевнений в обох випадках. Чи з’являться нові інструкції щодо вирішення подібних конфліктів? Напевно. А ось відповідь на запитання, кому прикрутять «гайки», дайте самі, шановні читачі…

До парламенту внесено анонсований Володимиром Зеленським законопроєкт, яким пропонується корупцію під час війни прирівняти до держзради. Потрібна річ? Необхідна! Корупція стала реальною загрозою для національної безпеки країни, перетворилася на лейкемію нашої держави. Чи ефективний захід, запропонований президентом? Дуже сумніваюся.

А тепер на пальцях. Одна з найcуворіших до корупції країн – Китай. Розстріл, довічне ув’язнення та конфіскація майна корупціонерів там звичайна річ. І що? Ось буквально днями агенція «Сіньхуа» повідомила про вирок високопосадовцеві міста Харбіна, який, використовуючи службове становище, «назбирав» за 15 (!!!) років близько 15 млн доларів. І одержав довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Страх суворого покарання не зупиняє китайців, але чи зупинить українців? Ви в це вірите? А тут ще й президент заспокоїв: «Важливо мати на увазі, що це не розстріл і не сталінізм, але, якщо є докази, людина має бути за ґратами».

А те, що держзрадниками займається СБУ, а не НАБУ, ну так і там люди працюють. Чиїсь друзі, брати, сестри та куми.

Далі моя суто особиста думка. Вона базується не на власному досвіді і не на досвіді рідних та друзів, а лише на здоровому глузді, літературних образах та фільмах на кшталт «Втеча з Шоушенка». І все-таки я її висловлю. Для адекватної людини (а корупціонер, як не дивно, теж людина) великої різниці між вісьмома та п’ятнадцятьма роками немає. Із в’язниці корупціонер вийде (якщо вийде) асоціальним елементом із ушкодженою психікою. Вийде у світ, де йому багато чого буде новим, чужим та незнайомим. Дуже сумнівно, що він виявиться потрібним для суспільства, «рішуче стане на шлях виправлення», зможе прогодувати себе і ще когось. Все, за економічний злочин Батьківщина помстилася своєму громадянину, як за зраду.

І ще. Від «не сталінізму» (за президентом) до неосталінізму – одна літера, один крок. Знайдеться сотня абсолютно пристойних та важливих приводів, щоб його зробити. Приклад – ось він перед очима. Росія, мать її. Спершу пам’ятники Сталіну відновлять, а потім за «зрадників» візьмуться. Власне, вже взялися, гайки затягнуті по саме не можу.

Кожен законодавчий крок, кожен вектор політики, кожен популістський заклик українцям потрібно лабораторно перевіряти на наявність рашизму, інакше кінець демократії – вітайте диктатуру!