«Їздив трамвай містом»

Під такою назвою в обласному музеї мистецтв розгорнуто виставку до 80-річчя звільнення нашого міста від нацистських загарбників. В основі її експозиції – речі з приватної колекції Віталія Постолатія.

Як зазначив на відкритті куратор виставки, завідувач відділом туристично-краєзнавчої роботи та інформаційної роботи музею Олег Юрченко, це вже третій виставковий проєкт, що став результатом системної і плідної співпраці музею з відомим педагогом, крає­знавцем, автором сотень газетних публікацій та понад 50 наукових праць, завзятим колекціонером Віталієм Володимировичем Постолатієм.

Відмітно, що виставка охоплює не лише початок і кінець історії існування трамвайного руху в нашому місті. Вона показує розвиток міського транспорту загалом і більше того – свідчить про економічний стан міста і його мешканців у різні історичні періоди.

Як відомо, цей романтичний вид транспорту, описаний у багатьох поетичних творах, з’явився у нашому місті 1897 року завдяки Єлисаветградському електричному товариству, яке очолював купець Лев Бродський.

Перша лінія складалася з одного шляху і восьми роз’їздів, на яких зустрічні вагони могли розійтися. У народі ці роз’їзди прозвали «пиріжок». Електроустаткування підрядники закупили у німецької компанії АЕG, а вагони – у компанії Herbrand, також німецької. До проєктування доклав руку Артур Абрагамсон, відоміший як творець київського фунікулера. Перший трамвайний парк нараховував п’ять закритих і три відкритих вагони.

Перший маршрут простягнувся від залізничного вокзалу до пивоварного заводу Зельцера.

Друга лінія «Безпопівська (Гоголя) – Кримська» з’явилася через два роки і поєднала робітничий район Кущівки із заводами Ельворті та Шкловського.

Оскільки єлисаветградський трамвай проходив вулицями, щільно заселеними євреями, так званою внутрішньою смугою осілості, відомий у 1980-90-і роки краєзнавець Петро Кизименко припустив, що саме тут з’явилася часткова інтерпретація пісні про київський трамвай:

Идёт дочка тёти Сурки

И несёт с собой две курки –

Тоже хочет ехать на трамвай.

На спине мешок фасоли,

Наступает на мозоли:

«Куда ты прёшь, давай слезай!»

До речі, збереглися цікаві факти про фінансові статки Єлисаветградського електричного товариства. Наприклад, його чистий прибуток за 1907 рік склав близько 8000 карбованців. Відповідно до угоди, перші десять років роботи трамваю в Єлисаветграді товариство сплачувало в міську казну один відсоток прибутку, у наступні роки – два. Причому квиток на проїзд коштував 5 копійок, а з пересадкою з лінії на лінію – 8 копійок при середній зарплаті робітника заводу 13,8 карбованця на місяць.

У 1929 році в місті проклали ще одну лінію – до Новомиколаївки. Тому станом на 1940 рік трамвайний парк, що налічував вже двадцять вагонів, міг забезпечити чотири маршрути. На жаль, під час Другої світової війни і руйнацій міста у 1941 – 1944 роках трамвайні колії, парк та обладнання зазнали великих пошкоджень, і керівництво області вирішило, що їх відновлення недоцільно. Проте естафету трамвая перейняли інші види громадського транспорту, що красномовно ілюструють представлені на виставці автобусні та тролейбусні квитки.

Тролейбусний рух у нашому місті розпочався 2 листопада 1967 року. Причому відповідна мережа була створена в рекордний строк: всього за шість місяців побудували депо, тролейбусний парк, підстанції, протягнули десятки кілометрів дротів, облаштували зупинки. Перших тролейбусів було близько двох десятків, а маршрутом №1 став «Депо – ТЕЦ». До початку 2000-х років у місті існувало десять маршрутів, останнім був кільцевий №11, унікальний у своєму роді. В подальшому фінансові негаразди та проблема зі зміною власника внесли свої негативні корективи у цю сферу діяльності комунального транспорту. Але нині вона поступово виходить із кризи. Хоча тариф на проїзд виріс у сто разів за тридцять років.

Автобусне сполучення у межах міста почалося з кінця 1940-х років. Перший маршрут також пролягав від залізничного вокзалу до пивзаводу. У 1955 році він був подовжений до Масляниківки. Згодом з’явилося ще шість маршрутів. Середній інтервал руху автобусів на них складав 20 хвилин.

Таким чином презентована виставка стане для багатьох чудовим приводом відновити діалог з минулим, згадати дитинство, юність та ті випадки, коли не вдавалося проїхатися «зайцем».