В «УЦ» вже склалася традиція – розповідати про наших лікарів, про їхні досягнення і проблеми. Сьогодні наш співрозмовник – кардіохірург обласного кардіоцентру Павло Кіструга.
– Павле Васильовичу, це вже скільки років ви працюєте в Кропивницькому?
– У серпні виповнилось два роки, пішов третій.
– З чого починалася ваша робота тут, у нашому кардіоцентрі? Які були ваші перші операції?
– Все, що стосується відкритої кардіохірургії так званої, операції зі штучним кровообігом: це операції при ішемічній хворобі серця, коронарне шунтування, при захворюваннях клапанів серця, якщо треба робити заміну або пластику, – сьогодні це вже як рутина.
– А хто був вашими першими пацієнтами?
– Першими пацієнтами були молоді люди, майже мої однолітки. Я робив коронарне шунтування. А всього за декілька місяців одним із таких пацієнтів став ваш шеф, Юхим Леонідович Мармер.
– Як за цей короткий час змінилась ваша діяльність? Які нові для Кропивницького операції ви виконуєте сьогодні?
– Із найновішого – почались кроки по втіленню в життя операцій з міні-доступом, тобто розріз іде не такий, як зазвичай, коли у людини залишається великий шрам посередині грудної клітини майже до початку живота. Тут розріз робиться у міжреберних проміжках розміром десь сантиметрів п’ять, горизонтально. По-перше, це косметично, бо він маленький, а по-друге, набагато менші больові відчуття, бо менше площа операційної травми, тому людина швидше реабілітується.
– З якими захворюваннями можна робити саме такі операції?
– Майже з усіма. Це показує досвід клініки, яка це розпочала у нас в Україні, – це клініка «Добробут» у Києві, там працює Олександр Дмитрович Бабляк, один з моїх вчителів, і він втілював цю методику у нас в країні. До речі, він не тільки оперує, а й їздить по всьому світу, бо входить до топ-хірургів, які роблять майже весь спектр операцій з таким доступом. Але це приватна клініка, і зрозуміло, що такі операції там менш доступні широкому загалу населення.
– Так я знаю, що і набори інструментів для малоінвазивної хірургії дуже дороговартісні.
– Більша частина інструментів, які ми використовуємо, розроблена самим Бабляком. У світі давно вже є тенденція до малоінвазивної хірургії, а в Україні він перший серед кардіохірургів. Ці інструменти дуже зручні. Наша клініка закупила їх за державний кошт, але я вирішив йти поступово. Зараз ми почали з хірургії аортального клапана, адже він по своєму розташуванню більш зручніший для такого доступу, але в нього теж є нюанси. Тому є чим займатись, щоб і ці операції зробити звичайними, як, скажімо, протезування декількох клапанів у поєднанні з шунтуванням. У планах – поступово перейти до хірургії мітрального клапана, разом мітрального і аортального з одного місця доступу. Але якщо це стосується комбінованих операцій, наприклад, аортокоронального шунтування з пластикою клапана, треба робити доступи в різних місцях: шунтування робиться в четвертому міжребер’ї зліва, а на клапани – друге-четверте міжребер’я справа. Тому краще зробити звичайний розріз.
У планах у нас – розвивати цей напрямок далі, адже 90 відсотків того, що ми робимо, можна оперувати з таких невеликих розрізів. Це дуже зручно для пацієнтів, але стовідсотковий вихід із зони комфорту для хірурга: коли він оперує вже значний термін, має досвід, тут трохи інший підхід, навіть стоїш інакше, ніж на звичайній операції. Тому це все потребує відпрацювання.
Я вже сказав, що ми розпочали з хірургії аортального клапана, перші операції пройшли доволі успішно, я у фейсбуці навіть виклав фото з двома пацієнтами. Вони в гарному стані, гарному настрої. Один з них вже, якби не інфекційний міокардит клапана, ще два тижні тому гори б звернув. Він сам по собі дуже активна людина, і його тримає тільки медикаментозне лікування, він багато ходить тут по території, гуляє, тобто він вже здорова людина, рухальна активність у нього не порушена. Це підтверджує те, що я казав раніше: якщо є можливість, треба робити саме такі операції, щоб пришвидшити реабілітацію хворого.
– Одне з найважливіших питань: наші місцеві лікарі часто направляють людей із серйозними проблемами до Києва, Дніпра, Одеси, Вінниці замість того, щоб сказати, що такі-то операції роблять у нас, на місці, у нас гарні професійні лікарі і не потрібно витрачати зайві гроші.
– Зі стовідсотковою впевненістю можу сказати, що ви абсолютно праві. Повторю, що багато складних операцій у кардіоцентрі є вже рутиною, не треба хворих кудись відправляти. За ці два роки ми розширили спектр оперативних втручань із різноманітності й складності хворих. Кожна людина – це особистість, і хворіють усі по-різному, і до кожного пацієнта потрібен особливий підхід, і у нас рутинні операції вийшли вже на непоганий рівень. Нам є чим пишатися. Ми вирішили і далі рівнятись на ті центри, які мають високий рейтинг у нас в країні, про які знають за кордоном.
А на рівні місцевих, сімейних лікарів первинної ланки – вони мають розуміти, що їхати хворій людині в інше місто важко, можна й не доїхати, витрачаються зайві кошти і на дорогу, і на проживання й харчування, бо має хтось з хворим поїхати, допомогти. До речі, у деяких з тих міст, які ви назвали, досі не роблять такі операції. Тобто, з огляду на це, ми на сьогодні маємо кращі позиції.
– Як, на ваш погляд, можна донести до наших лікарів, що вкрай необхідна комунікація між ними, між лікарнями?
– На сьогодні це одне з ключових питань. Майже кожного дня ми з керівництвом розмовляємо на цю тему, що треба розвивати комунікацію, що треба нагадувати про себе. Я на своїх сторінках у соцмережах іноді навіть пишу, що до нас можуть їхати хворі з інших міст, бо завдяки законодавчій базі за електронним направленням вони можуть обирати собі будь-яку лікарню і будь-якого лікаря. Я оперую людей з інших міст, і вони задоволені.
Ще одним з ключових питань, окрім тих, які ми проговорили, є те, що наші пацієнти постійно з нами на зв’язку. У них є наші телефони, у них прописаний особистий графік відвідування у післяопераційний період, що треба скомунікувати з лікарем і записатись на прийом. Навіть якщо якісь питання виникають позачергово, ми ніколи нікому не відмовимо. Якщо треба, людина під’їхала, і ми все відкорегували. Я кожного з тих, кого оперував, пам’ятаю, а з деякими ми навіть стали друзями. На сьогоднішній день це дуже потрібно людям, щоб вони не відчували себе покинутими.
– Павле Васильовичу, може, треба долучати до питань комунікації медичне керівництво області й міста?
– Я вважаю, що за нашою роботою керівництво спостерігає. Мені дуже приємно було на День медичного працівника отримати грамоту від обласної адміністрації, і Андрій Райкович сказав мені, коли ми тиснули руки одне одному: дякую за вашу працю. Це дуже приємно.
А щодо комунікації з керівництвом, то наша Анна Миколаївна Сухомлин – керівник від Бога, у неї генетично закладено бажання робити все необхідне для нашої лікарні. Я орієнтуюсь на її погляд, і якщо вона каже, що це треба зробити і ви це можете, ми стаємо і робимо. У нас зараз хороша база, ми придбали багато нового обладнання, яке потрібно для подальшого розвитку, і ще плануємо. За ці два роки можливості виросли, і в тому числі за бажанням керівництва, і це надихає, адже був різний життєвий досвід. Є з чим порівняти.
Один з моїх вчителів, ви навіть писали про нього, Стерник, коли я в нього навчався, знаючи, що я колишній професійний спортсмен, казав, що медицина – це як спорт: чим більше ти в русі, тим ці рухи якісніші й швидші. Так воно і є. Навіть той вихід із зони комфорту, про який я говорив, стимулює. І в колектива очі загорілися від того, що це нове – і воно в нас пішло. Є гарні результати, і вони теж прагнуть подальшого розвитку, вдосконалення.
Тому я розумію, що треба дуже багато працювати, щоб досягти найвищих результатів! Та ще й яскраві приклади є поруч – той же Бабляк, той же Стернік з Ізраїлю, до якого я завжди можу звернутися за порадою, – які досягли дуже високого рівня своєї майстерності. Також ми співпрацюємо з Інститутом Амосова в плані хірургії аорти, ще декількох питань. Ми трошки більше, ніж колеги, ми друзі і один одному намагаємось прийти на допомогу. Хірургія аорти – дуже тяжка патологія, особливо коли розриви стаються, і ми переймаємо досвід одного з найкращих спеціалістів з цієї проблеми – КравченкаВіталія Івановича, завідувача відділенням патології аорти в Інституті Амосова.
Уже серія операцій відбулася на нашій базі з приводу профілактики раптової смерті – це гіпертрофічна кардіоміопатія, доволі специфічна операція, яку тиражує по Україні заступник директора Інституту серцево-судинної хірургії професор Костянтин Руденко. З професійної точки зору – велика людина! Вже багато років ми знайомі, і теж завжди можна звернутися до нього. Це я говорю до того, що ми співпрацюємо з провідними спеціалістами України й намагаємось найкраще, що є у нас у країні й за кордоном, перейняти, щоб ця допомога була ближче до місцевих жителів.
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...