Фронт і тил – разом

Мова піде про двох чоловіків – справжніх, мужніх. Один з них – Віталій Єгоров, комбат Ультрас. Другий – механік Володимир Гориславець з Олександрії. Він ремонтує авто військових з 2014 року.

Віталій завітав до редакції «УЦ». Він знайомий з нашими журналістами с тих давніх пір, коли очолював фанатський рух футбольного клубу «Зірка». Багато розповів про свій батальйон: як створювався, які завдання хлопці й дівчата виконують, як нас захищають, як прикривають піхоту. Інженерний підрозділ завжди працює попереду, унеможливлює просування ворога на нашу територію, забезпечує безпеку (вибачте) наших.

Коли ми з вашою допомогою збирали кошти на грілки, свічки, устілки, Ультрас написав, що для його батальйону зараз найнеобхідніше – відремонтувати бус. Ми залишили кілька тисяч гривень на запчастини. Але для ремонту потрібні сотні доларів.

– Авто для нас – це побратим, – каже Віталій. – Ворог полює за нашими автівками з FPV-дронів. Луплять нещадно. Мій батальйон зараз в районі Слав‘янська, працюємо на лиманському напрямку. «Путанка», «єгоза», мінування, траншеї, розчистка – наша робота. Робимо все надійно заради піхотинців. Інженер – попереду всіх.

Ультрас розповів, що в його батальйоні контингент – 50+. Більшість з нашої області. Транспорт дуже важливий. Пішки не находишся. Побратими познайомили з Володимиром Гориславцем. Він або сам, або ті, хто з ним працюють, приїжджають на фронт, вантажать на лафет пошкоджені автомобілі, відвозять до Олександрії, ремонтують.

Бус, про який зараз йде мова, після влучання ворожих снарядів (слава Богу, людей в бусику на той момент не було) командування відправило до Одеси на ремонт. Місяць-два-три очікування. Виставили рахунок за ремонт. Ультрас сказав, що за такі кошти можна купити три таких буса. З‘язався з Володимиром, той сам забрав бус, який потребує запчастин. Про це трошки пізніше.

З Володимиром ми спілкувалися відеозв‘язком. Він зараз на кілька днів поїхав до Фінляндії. Там він купує машини для військових і запчастини для воєнних авто. Розмова вийшла короткою.

– Я не хочу, щоб ви про мене писали. Але добре. Допомагаю хлопцям з 2014 року. Тоді постало питання в необхідності техніки батальйону «Донбас». Ми слово «пікап» вперше почули. Захисникам потрібна була техніка, на якій можна переміщатися, евакуювати поранених. Я в батальйоні очолив ланку, яка стала працювати в напрямку ремонту техніки.

Я сам механік. СТО в мене ніколи не було. Організував олександрійців, які вміють ремонтувати машини для військових. На початку нам виділили ангар на закинутій території. Одна група людей привозила і одвозила техніку, друга займалася ремонтом: двигуни, керування, бронювання. З часом знайшли інше місце – гараж і майданчик, де можна поставити техніку.

Спочатку це була техніка батальйолну «Донбас». Потім на дорозі Кропивницький – Олександрія зупинялося багато військової техніки. Це був військовий «непотріб», який ніколи не обслуговувався, ламався. Сталося так, що ми почали їх підтягувати і ремонтувати. Запрацювало сарафанне радіо, до нас почали звертатися з різних підрозділів, різних напрямків. В нас були не тільки пікапи, а й БТРМ, БТР і таке інше.

Володимир сказав, що за минулий рік вони (а їх всього п‘ятеро) передали до ЗСУ безкоштовно 4 буса, 4 джипа, 2 «універсала», 3 міні-екскаватора. Відремонтовано 25 одиниць техніки. Це були не просто ремонти, а реанімування авто після влучання дронів. Такі, від яких відмовлялися майстерні, СТО. Олександрійці ніколи не відмовляються. З 2014 року ними реанімовано більше тисячі (!) одиниць техніки.

– Наша робота безкоштовна, – наголошує Володимир. – Матеріали або військові купують, або волонтери, друзі. Ми на своїх не заробляємо. Хлопці збирають, ми свої кошти докладаємо. Допомагаємо. Інакше не можна.

Володимир Гориславець розповів, що в 2022 році був у числі тих, хто першими в Олександрії отримали зброю, побудували блок-пости. І останні, хто здав зброю. І розповів, як познайомився з Ультрасом. Каже, що в госпіталі. Був пораненим при евакуації техніки 36-ї бригади морської піхоти з Суджі Курської області. На своїх тягачах, зі своєю зброєю, безкоштовно.

– Коли Ультрас на мене каже «волонтер» – я психую, – наголошує Володимир. – Волонтенрство – це собакам їсти дати, нагодувати людей, нарубати дров. А те, що я роблю, – виконання бойового завдання. Безоплатно? Ми живемо в цій країні. Якщо я ще братиму гроші, це не волонтерство, це бізнес.

Володимр сказав, що у Фінлядії вже знайшов моторний човен для Ультраса, катер для морської піхоти. «Купу резини» для машин. Зараз шукає бус, який можна купити за недорого. На війні брати, старший син. Є кому допомагати.

Від редакції. Шановні читачі, у вас є унікальний шанс допомогти одразу двом землякам – кропивничанину і олександрійцю. Мета одна – відремонтувати бус і доставити його на фронт. Половину запчастин Єгоров і Гориславець вже купили за свої кошти.

Потрібна швидка допомога!

4149 6293 5801 6657 – це картка Володимира Гориславця (для ремонта техніки батальйона Віталія Єгорова).