Дистанційка 2.0

14:56
788
views

У зв’язку зі стрімким щоденним поширенням пандемії, українські школярі пішли на осінні канікули на півтора тижні раніше – з 15 по 30 жовтня. Більшість вишів знову перейшло у формат дистанційного навчання. Оскільки ситуація з поширенням ковіду лише загострюється, є всі передумови, що після канікул учні за парти теж не сядуть, а, як і навесні, бачитимуть вчителів лише з екранів моніторів.

Виконуючий обов’язки міністра освіти України Сергій Шкарлет 21 жовтня у своєму Telegram-каналі сповістив, що після канікул до очного навчання повернуться учні 1-4 класів, а всі інші, вірогідно, займатимуться в дистанційному форматі. За його словами, усе залежатиме від епідеміологічної ситуації в конкретних регіонах: ті, хто перебуватиме у «червоній» зоні, однозначно навчатимуться дистанційно.

Про те, наскільки готові освітяни Кіровоградщини до можливого переходу знов на дистанційне навчання, журналістці «УЦ» розповіла Лідія Шатна, заступниця очільника управління освіти, молоді та спорту Кіровоградської облдержадміністрації.

– Що буде після канікул, ми ще не знаємо. Це залежатиме від рішення комісії ТЕБ та НС і того, яка буде епідеміологічна ситуація 31 жовтня. Саме вони нам повідомлять, чи мають діти й вчителі виходити до шкіл або ж переходити на дистанційне навчання.

До можливого повторення дистанційного формату, вважаю, ми готові, адже вже випробували та відпрацювали цю систему навесні. Звісно, проблеми ще є: у віддалених селах, де немає інтернет-зв’язку, в багатодітних сім’ях, де немає ні комп’ютерів, ні планшетів. Але на нашому рівні ми ці питання не можемо вирішити. Це мають робити територіальні громади, які повинні опікуватися такими сім’ями. Після виборів у громадах сформуються відділи освіти, і тоді ми будемо з ними працювати, щоб вони підключали програми соціального захисту та допомагали цим сім’ям. Безумовно, першочергове завдання для громади – покрити свою територію Інтернетом, адже це вже не розкіш, а необхідність, яка має бути в кожній родині. Відділи соціального захисту громад мають надати малозабезпеченим сім’ям необхідну оргтехніку – планшети або ж телефони, щоб діти могли навчатися.

Решта населення готова до такого розвитку подій: для дітей і вчителів дистанційне навчання вже не є такою диковинкою, яким воно було в березні, коли ми йшли й не знали, куди йдемо. Сьогодні ми свідомі того, що це не кращий варіант, але для того, щоб убезпечити та зменшити контакти дітей у такій епідемічній ситуації, це певний вихід. Звісно, ніщо не замінить живого спілкування вчителя з дітьми та дітей з учителем. Але бувають такі події непереборної сили, до яких ми мусимо пристосовуватися та вирішувати проблеми по ходу їх появи, – зазначає Лідія Францівна.

– Під час першого дистанційного навчання багато вчителів скаржились на те, що в них немає необхідної техніки або ж швидкісного інтернет-зв’язку для дистанційної роботи. Чи вирішилося це питання зараз?

– Почнімо з того, що у всіх вчителів є телефони, підключені до Інтернету. Вчителів, які ще не опанували цієї техніки, насправді дуже невелика кількість. По-друге, у вчителів є планшети та комп’ютери, теж під’єднані до Інтернету. Ще в березні багато хто із викладачів отримав пристойну суму відпускних, на яку можна було безболісно для сімейного бюджету придбати собі планшет, якщо до цього в них його не було. По-третє, якщо вдома немає інтернет-покриття, воно є в школах, тому можна прийти туди, під’єднатися й провести урок. Легше одному вчителю прийти та попрацювати з дітьми, ніж зібрати весь клас із 30 учнів під час пандемії. Тому вихід із ситуації завжди є, головне – бажання. А керівники закладів мають так організувати цей процес, щоб він працював максимально якісно та ефективно.

– Чи проводилося якесь навчання вчителів по роботі з новими онлайн-програмами та технологіями?

– Ті вчителі, які проходять курси підвищення кваліфікації в нашому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, обов’язково проходять навчання роботі на різних онлайн-платформах і навичкам володіння ІТ-технологіями. Це обов’язковий предмет, який викладається вчителям усіх предметів в рамках проходження програми курсової перепідготовки.

Зараз з’явилося чимало нових програм для дистанційного навчання, і вчителі, які не сидять на місці, а постійно займаються вдосконаленням своїх професійних навичок, усе це відслідковують та використовують у своїй роботі.

– Ще однією проблемою першої хвилі дистанційного навчання було велике навантаження на дітей та батьків, непомірна кількість завдань з кожного предмету, які навіть фізично було важко виконати, щоб вкластися у дедлайн. Як буде цього разу? Чи можуть батьки та діти розраховувати на якесь розуміння з боку вчителів і зменшення кількості завдань?

– У березні все це для нас було нове. Вчителі ще теж не знали, як їм працювати. Хтось дійсно дуже багато грузив. Але, як кажуть, потрібно пройти певний шлях та набити шишки для того, щоб уже викристалізувалася та форма навчання й та методика, яка є найкращою. Тому вчителі теж працюють над собою, вдосконалюються, враховують попередні помилки. Я думаю, що другий етап дистанційного навчання вже буде більш вдосконаленим. Усе стане на свій лад, але не хотілося б, щоб це затягнулося.

 Дистанційна форма – хороша, але хороша вона тільки в тих випадках, коли в нас, наприклад, були тижневі карантини через грип або заметілі, коли діти й вчителі не могли дістатися до школи. От у таких ситуаціях ця форма навчання є прекрасною, але дати необхідний обсяг знань та сформувати важливі навички в дітей дистанційно неможливо, тому сподіваємося, що це – лише тимчасове явище і невдовзі буде діяти класно-урочна система, яка є найкращою, виправданою та перевіреною часом.