Наша людина, якщо сто разів на день не почує, що живе в повному лайні, не заспокоїться. Вона ж мусить у щось вірити!
М.М.Жванецький
Такі місця чи то зони називають геопатогенними. Тривале перебування в них призводить до розладу фізичного та психічного здоров’я. У нас ця зона, мабуть, накрила всю країну. А в її епіцентрі – Кропивницький. Суто географічно. Одним словом – пороблено.
У десятках інших країн напередодні Нового року та Різдва проходять величезні розпродажі зі значними знижками – у нас у цей час ціни зрадницьки повзуть догори, щоб вистрілити тоді, коли все вже витрачено.
Цей феномен дуже важко пояснити не лише іноземцям, а й самим собі. Чому потрібно підвищувати ціни, коли зростає попит? Щоб його загальмувати? Але навіщо? Або в надії, що все одно куплять? Чи гроші дуже потрібні – на Буковель та Туреччину? Звичайно, справа не лише у спекулятивній складовій, яку простіше назвати «жадібність». Є цілком реальні об’єктивні причини, але чому зростання цін на російський газ так різко відбивається буквально на всьому на українських полицях? Зауважте – при поки що відносно стабільному доларі.
Ну добре, у виробництві хліба газ займає чималу частину собівартості, але й урожай зернових зібрали рекордний? Чи компенсація апріорі неможлива? І з соняшниковою олією та сама історія. І з курятиною… Насправді, це не ринкова економіка, яка повинна сама регулювати ціни, це ланцюгова реакція зростання цін. Не важливо, хто першим і чому підніме ціни, – всі дружно підуть за ним.
Окрім об’єктивної та спекулятивної складових постноворічного зростання цін є й третя – навіть не знаю, як її толерантно назвати. Пов’язана вона з кричущою некомпетентністю нинішнього уряду. Восени найголовнішим завданням Кабміну була підготовка країни до зими, накопичення необхідних енергетичних та продуктових ресурсів. Усі попереджали, що на порозі Нового року десятиріччями лежать ті самі граблі, але ні – ми знову отримуємо нищівний удар по лобі.
Що буде далі, знали майже всі. Спочатку Кабмін виправдовуватиметься об’єктивними факторами – глобальне потепління, пандемія, вплив світових ринків, війна на Донбасі, забули посадити гречку тощо. Потім займатимуться пошуками внутрішніх та зовнішніх ворогів – знайдуть їх уже в травні та запишуть (страшне покарання!!!) до списку олігархів. А поки що встановлять граничну надбавку на деякі продукти (решта нікому не потрібні?) і придумають продуктові чеки замість випробуваних іншими урядами талонів. Ті ж курячі яйця – лише вид збоку.
На подібні рухи Кабміну наш народ реагує вже звично – виносить з магазинів усе, що можна купити за ще не захмарною ціною. А потім, коли запаси почнуть танути, ми потихеньку почнемо купувати продукти та товари (а вони теж у ланцюговій реакції) за новими цінами, витрачаючи на них не 50% зарплати чи пенсії, а 60-70. Звісно, платити за комуналку вже буде нічим…
Усе це було, було, було не раз і не два. І способи боротьби з подібною економічною кризою відомі та випробувані вже давно: зниження податків для виробників або їхнє дотування державою. Ну от може ж Кропивницька міськрада дотувати комунальний транспорт? Те ж саме треба зробити, але в масштабах країни, скажімо, для виробників хліба та молочки. Немає грошей? Не смішіть наші холодильники! Щодня мільйони гривень ідуть на будь-яку… як би м’якше сказати, не першочергову… на утримання роздутого до жахливих розмірів держапарату, на сотні проєктів, єдина мета яких – виправдати існування цих «кровосісів»…
А далі два прогнози, які мають високий рівень здійснення.
Уряд Шмигаля, а точніше вся Зе-команда, має великі шанси стати першим в Україні, що втратить владу не з ідеологічних, а з економічних причин.
І другий сумний прогноз. Будь-який рух чи навіть бездіяльність влади неминуче сформує величезні черги – до магазинів, за талонами тощо. У кінці яких, крім омріяних пакетів і папірців, на нас чекатиме… так – «Омікрон»! Інфекційність і наслідки його можна порівняти лише з вірусом дурості нашої влади.
Зарахування до страхового стажу періодів навчання