Коні не винні

10:21
472
views

Навіть через пів року після визволення Київщини від російських загарбників з’ясовуються все нові й нові обставини злочинів окупантів. «УЦ» вже писала про підприємство з Гостомеля, яке евакуювалося в Олександрію, а зараз ми нагадаємо про долю гостомельського кінно-спортивного комплексу «Олександрія», який окупанти не просто знищили, але й живцем спалили півтора десятка розумних тварин.

Як відомо, військовий аеродром у селищі Гостомель Київської області російські війська атакували в перший же день війни, намагаючись зробити його плацдармом для захоплення Києва. Наші воїни вибили окупантів, але й за тих кілька тижнів, коли місто було окуповане, загарбники наробили багато лиха. Причому вони зразу «увімкнули» програму ненависті й знищення України та всього українського. Про це «Українській правді» розповів доглядач коней Віктор Кукуюк, який нещодавно вирвався з російського полону.

Коли окупанти на початку березня зайшли на територію комплексу, де утримувалися приватні коні, вони зразу ж побили конюхів прикладами автоматів («аж пломби з зубів повилітали»), вимагаючи дані про розташування вогневих точок, а коней хотіли постріляти. При цьому в одну зі стаєнь окупанти кинули гранату, і вона загорілася. Працівники буквально на колінах благали пощадити тварин і дозволити випустити їх на волю, але вороги не дозволили, і коні згоріли живцем на очах у працівників: «Їх там було тринадцять… Вони ніколи не стояли в конюшні тихо, завжди чимось стукали-грюкали, іржали, звискували. А коли загорілося, зависла повна тиша… Коні не видали ні звуку! Ці розумні тварини все розуміли, все відчували. Так і загинули, мовчазні й нескорені…»

Навіть зараз це не можна читати й слухати без хвилювання, але, як написала на своїй сторінці в соцмережах власниця комплексу, деякі коні все-таки врятувалися й розбіглися по району бойових дій.

Кореспонденту «УЦ» вдалося поговорити телефоном з власницею одного з врятованих коней. Свого імені, як і імені тварини, вона назвати не захотіла, каже, що й досі всього боїться:

– Імені поки не скажу. Я власниця коня, який там утримувався. Тоді мене там не було, бо ми не змогли потрапити на територію. Але знаю, що частина коней згоріла, а частина бігала по Бучі та Гостомелю. Я не знаю, як точно це сталося, яка хронологія подій, це розповіли конюхи, які там були. Але по факту можу сказати, що мій кінь втік і два місяці бігав по Бучі. Зараз його евакуювали, і він перебуває на Закарпатті.

– Два місяці коні бігали самі по собі? І багато їх? Як вони вижили?

– Пів конюшні розбіглося. Не всі вижили. Якісь тварини покалічилися, поки бігали. Деяких підгодовували люди, давали воду, то ці коні хоч і схудли, але залишилися живими. Вони елітні, у кожного був власник. Порода в основному Українська верхова.

– А ви знаєте, що біля міста Олександрії був кінний завод, де вирощували цю породу?

– Чула, кінних заводів було багато, але в нас була лише конюшня, куди власники могли поставити своїх коней. Деяким тваринам давали уроки й проводили тренування.

– А як тварини пережили цю стресову ситуацію?

– По-різному, деякі не підпускали нікого. Вони бояться, бо звикли, що їх годують і напувають, доглядають, а тут раптом потрапили в такі страшні умови. Це для них шок, тому вони не те що здичавіли, але дуже боялися. Можу сказати по поведінці свого коня, він був трішки недовірливий, тижнів два навіть зі мною був обережним, мав усе бачити, що навколо відбувається, і аж потім підходив. Але йому поталанило більше, ніж іншим тваринам. Деякі були контужені, якісь отримали опіки, усе тіло в опіках.

– Жах.

– Так, але моєму коневі зараз добре…