Рашисти страшно обстріляли Кривий Ріг. Так, що частину міста затопило через пошкодження гідротехнічних споруд. Цей обстріл – не тільки з метою руйнації інфраструктури, тут є й політичний момент.
Кривий Ріг – батьківщина президента Зеленського. Ще не так давно його батьки мешкали в індустріальному місті. Йому ніби тонко натякають: немає в Україні безпечного місця ні для кого. І це майже правда. Єдине місто, яке ще не постраждало від ворожих обстрілів, – Ужгород. Бо його гори захищають. А нас?
А для нас загроза – у тому, що до Кривого Рогу – усього лише 120 кілометрів. Якщо, на жаль, так успішно ворог у сусіднє місто поцілив, то це погана новина для всіх, хоча так вже давно.
Дві ракети, що летіли на Кривбас, над нами збито. Але дісталося Петрівській громаді Олександрійського району, там було два прильоти. Не секрет, що через Петрівщину проходить канал «Дніпро – Інгулець». Бо самих вод річки Інгульця не вистачало для забезпечення роботи Криворізького гірничорудного промислового комплексу, там потреби – величезні. Тому ворог бив, умовно кажучи, не тільки по заслінках, водних запорах Карачунівського водосховища на околицях Кривого Рогу, а й по Іскрівському водосховищу на Кіровоградщині.
Так жаль Іскрівку, історичний край, володіння гетьмана Мазепи (того самого). Славиться воно далеко за кордонами своїм джерелом, цілющі властивості води якого – просто легендарні. Добре, що ці місця хоча б малонаселені, ризику для людей менше.
До речі, адміністрація каналу «Дніпро – Інгулець» оперативно вжила заходів, щоб зменшити шкоду для Кривого Рогу, але яких саме – військова таємниця.
У Кривому Розі вода деінде піднялась на три метри… Жах! Люди в човнах плавали, допомагаючи іншим рятуватись. А деякі оптимісти примудрилися непогано наловити риби, яка несподівано припливла до них додому з водойми за кілька кілометрів.
Якщо кому цікаво, 95-й квартал як місцевість у Кривому Розі не постраждав, він далеко від Інгульця й Карачунівського водосховища, там поруч інша ріка – Саксагань.
Ніхто поки не підрахував збитків – як економічних, так і екологічних. Але сотні родин втратили все нажите: побутову техніку, меблі, не кажучи про заготовки на зиму в погребах. Деяким будинкам у приватному секторі завдано непоправної шкоди: підмило фундаменти, стіни також не були розраховані на таке. Неймовірно, але деякі містяни пережили таке лихо вже вдруге. 1985 року страшна повінь затопила в місті навіть більшу територію, ніж цієї осені.
Недавня трагедія у Кривому Розі виявила ще один важливий аспект цивільного захисту. Хто знає, який рівень протиповітряного захисту гідротехнічних споруд на набагато більших водосховищах, ніж Карачунівське? На Дніпрі все – в сотні разів масштабніше… Не дай Бог, щось прилетить у Світловодськ, які будуть наслідки для Горішніх Плавнів? А ще ж є Енергодар з його атомною станцією. Яких іще загроз, окрім ракетно-артилерійських та підтоплення, чекати від збожеволілого вождя орків? Викиду радіації? Біологічної атаки? Хімічної? Страшно жити…
Після Кривого Рогу прийшли новини з Південноукраїнська. Усього за 300 метрів від тамтешньої атомної електростанції вдарила російська ракета «Іскандер»… Станцію тимчасово вибило. Маємо справу не просто з мавпою з гранатою, а з кількома мільйонами психічно хворих людей, які не розуміють, що в них до психічної хвороби додасться ще й променева – для радіації тисячі кілометрів не відстань, доведено Чорнобилем, який отруїв навіть Швецію, відстань до якої набагато більша, ніж, скажімо, від Енергодара до Ростова.
А взагалі хочеться старої доброї помсти. Чому досі стоїть Кримський міст? Та розуміємо, він охороняється не гірше за Кремль, але так хочеться маленького свята…
Чи актуальне корпоративне навчання?