Із сином, братом і племінником

00:57
2471
views

Якщо ви теж знайомі із художником Сергієм Марущаком, не станете заперечувати, що він – чоловік неговіркий і скромний. Війна Сергія не зробила балакучим, і все-таки мені вдалося випитати в нього телефоном про найважливіше. Виявляється, Сергій служить в одному підрозділі із старшим сином, двоюрідним братом і племінником. Воювали під Лисичанськом, на Херсонщині, під Бахмутом.

– Сергію, відколи ти у війську?

– З першого березня минулого року. У нашій Бережинці (село під Кропивницьким. – Авт.) багатьох мобілізували. Мені теж прийшла повістка. Прибув у військкомат, там сказали, що наступного дня маю з’явитися з речами.

– Хто тебе чекає вдома?

– Мама, дружина, молодший син. Йому двадцять років, за станом здоров’я не призвали. А із старшим сином служимо разом в одному підрозділі. Він – командир гармати, я – командир гармати.

– Тобі – за п’ятдесят. Мабуть, і хвороби маєш.

– Мені – п’ятдесят три. Проблеми із здоров’ям є, але не став про них говорити. Я ж не міг залишитися вдома, коли сина призвали.

– Чи проходили ви з ним строкову службу в армії?

– Віталя – ні, а я служив ще в радянській армії, військовим будівельником.

– Це ж «елітні» війська! Як ви із сином стали артилеристами?

– Вчилися на ходу. Нас же одразу на «передок» відправили, під Лисичанськ. Потім – на херсонський напрямок, потім – під Бахмут.

– А тепер де?

– Військова таємниця.

– Чи зустрічав земляків на війні?

– Як тільки прибув у підрозділ, зустрів двоюрідного брата, Володимира Марущака. Він – контрактник, вік – під п’ятдесят. До того я не знав, де він служить. Тепер разом воюємо.

– Більше знайомих не бачив?

– Тут ще й племінник служить. Теж в одному підрозділі. Сашко. Йому тридцять два роки.

– Чи підтримує вас Бережинка?

– Двічі отримував посилки від громади.

– У Фейсбуці іноді публікуєш малюнки.

– Малюю, коли є час. Папір, олівці купив дорогою.

– А різьбою займаєшся?

– Ложки іноді вирізаю. Вербу знайшов, нарубав заготовок.

– Як тебе називають на війні?

– Степаничем.