Наступ чи захист?

15 березня Верховна Рада прийняла Закон № 7160, яким регулюються окремі питання трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу. Профспілки оголосили прийняття закону наступом на права трудящих, а законодавець каже, що такий закон враховує необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, але з дотриманням положень захисту прав робітників. Старше покоління ще пам’ятає, що в СРСР часів Другої світової про права взагалі не йшлося – люди роками працювали без вихідних та понаднормово. Як це буде в Україні?

Закон передбачає, що для ліквідації дефіциту робочої сили роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на весь період воєнного стану або на період заміщення працівника, тобто терміни дії договору визначає роботодавець. Він же може без завчасного попередження перевести працівника на іншу роботу без згоди працівника, але тільки не на територію бойових дій і лише з нагальних потреб. Втім, причину знайти не складно. Щодо оплати, то вона має бути не нижчою за попередній середній заробіток.

Працівник теж має право розірвати трудовий договір без завчасного попередження (2 тижні), але за винятком примусової праці на суспільно-корисних роботах або важливих робіт на об’єктах критичної інфраструктури. А ось роботодавець має право звільнити працівника в зв’язку з ліквідацією підприємства через знищення війною виробничих потужностей, але з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. На час війни деякі норми Кодексу законів про працю не застосовуються, крім виборних профспілкових посад, тому роботодавець може звільнити працівника в період тимчасової непрацездатності або відпустки, крім декретної.

Одна з основних змін – нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень і 50 годин для тих, у кого скорочена тривалість робочого часу, тобто це 12-годинна п’ятиденка, або 10-годинна 6-денка, бо 24 години безперервного відпочинку на тиждень гарантується, але початок і кінець зміни визначає роботодавець. Не передбачені неробочі свята й таке інше, з відпустками теж може не скластися, якщо вони не декретні. Роботодавець може призупинити дію трудового договору, тобто тимчасово не давати роботу й не виплачувати гроші.

Виплата заробленого має відбуватися, але може бути й призупинена до відновлення виробництва.

Дія трудового договору може призупинятися у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання роботи. Цікаво, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію, – тобто в нашому випадку звертатися можна «на деревню дедушке»…

Загалом жорстко, але, враховуючи руйнацію промислового потенціалу, міграцію трудових ресурсів та необхідність забезпечувати життєдіяльність населених пунктів та виконання оборонних замовлень – усе зрозуміло.