Потрібно оборонятися…

Уже після звільнення Київщини від московських окупантів Гайворонська громада відправила в Бучу дві вантажівки гуманітарної допомоги. Навіть водіям, які везли вантаж, було страшно дивитися на те, що російські нелюди зробили з селами Київщини, сказав підприємець Олександр Жук:

– Мені зателефонував мій кум Тарасович (мер Гайворона Роман Волуйко. – Ред.), сказав, що шукає транспорт для відправки гуманітарки, а в мене транспорт є, тому я вирішив допомогти й поїхати. Нас 5 квітня їхало два буси, вже за Калинівкою Київської області були блокпости, постійно зупиняли, у нас була довідка з міської ради. Ми повернули в бік Білгородки та заїхали в Бучу, але війну було видно ще до неї.

Що сказати? Страшно, будинки зруйновані, видно, коли били по хатах танками, – пів будинка знесено, а там, де мінами, – провалені покрівлі. Магазини всі розграбовані, заправки розграбовані, усе, що пов’язане з торгівлею, – усе розграбоване. Стоять побиті машини й на дорогах, і в селах – це ті авто, на яких були написи «Діти», вони розбиті, розбомблені… Страшно. Страшно…

Виходить, що вони (росіяни) стояли по Житомирську трасу, від неї й видно війну, а далі, у бік Білгородки та Гореничів, вони лише обстрілювали, є окремі руйнування.

– Які враження у людини, яка приїхала з мирного міста?

– На голову не натягується, не можна зрозуміти, як в 21-му сторіччі таке може бути? Там нормальні села, а їх так подубасили, мені це незрозуміло, як таке може бути? Ми вивантажувалися в школі, у Бучі. Там погано… Під будинками стоять машини, колеса порізані ножем, машини побиті, вікна в усіх будинках вибиті, таке враження, що їхали на БТРі чи танку й стріляли на всі боки по людях і будівлях, видно сліди від черг, навскоси. Бачили обидва спалені торговельні центри «Епіцентр», машини з товарами стоять біля залишків «Епіцентрів», усі розграбовані. Трупи на момент нашого приїзду з вулиць вже забрали, ми якраз в’їжджали в Бучу, а нам назустріч виїжджала велика колона з легковиків і автобусів з написами «Преса».

– А ворожа техніка є?

– Стоять, спалені й розбиті, дуже багато. Я половину свого життя їжджу на Німеччину, звик до зовсім іншої картинки, а тут таке, що не можна уявити. Розмовляли з людьми, тими, хто приймав вантаж, казали, що в Бучі загинуло більше населення, а в Ірпені більше руйнували будівлі, ми Ірпінь об’їжджали, нас не пустили. Люди балакають тихенько, налякані.

– Що далі?

– Як треба буде – поїдемо ще. Війна – це дуже страшно. Висновок один: потрібно оборонятися, іншого виходу немає.

++++++

Звертаємося по допомогу до вас, шановні читачі. Будемо вдячні за кожну гривню.
Переможемо – відпрацюємо!
Paypal:
marmer.st@gmail.com

Приват 24:
5363 5426 0288 7912

Банківський рахунок:
МФО: 320478
АБ «Укргазбанк».
Рахунок: UA103204780000000026008151521
Отримувач: ТОВ «Редакція газети «Україна-центр».
ЄДРПОУ: 22212613.
Призначення платежу: Благодійний внесок «Україні-центр».