Парадокс, але наш енергетичний фронт може зазнати нищівного удару якраз тоді, коли він мав би не те що тримати оборону, а взагалі – переходити в контрнаступ. Мова про урановидобувну галузь та її найважливішу складову – уранові шахти Кіровоградщини, які перебувають у простої з травня цього воєнного року.
Але все одно здивувала відповідь голови профкому СхідГЗК Віталія Скуби на запитання про святкові заходи до Дня шахтаря: «Не святкуємо від слова “зовсім”. На війну все не спишеш, але ж комбінат стоїть, а на відзначення, не святкування, підкреслюю, потрібні кошти. Нинішня адміністрація вважає, що свято гірникам не потрібне».
«УЦ» не раз писала про спроби порятунку СхідГЗК і шахт шляхом приєднання до НАЕК «Енергоатом». Здавалося, що проєкт договору пройшов усі інстанції й мав бути підписаний, але врешті-решт керівництво НАЕК заявило, що підписання угоди неможливе через незгоду іноземних інвесторів. Ніби вони проти структурних змін атомного регулятора на час дії кредитних ліній, але так це чи ні – ніхто не перевіряв. У всякому разі незалежні експерти кажуть, що НАЕК, навпаки, мав би активізувати процес входження СхідГЗК для функціонування дійсно незалежної ядерної енергетики України.
Однак цього не сталося, хоча якийсь час НАЕК викуповувала урановий концентрат, але через відсутність коштів на розвиток комбінат за два останніх роки спочатку вдвічі скоротив річне виробництво, а потім і зовсім зупинив його. Одночасно наростив мільярдні борги й перед НАЕК, і перед постачальниками. Відзначимо, що урановий концентрат викуповувався попри несприятливу цінову кон’юнктуру, а коли вона внаслідок світової енергетичної кризи покращилася, тобто уран став дорожчим, співпраця чомусь припинилася.
Ось уже 4 місяці працівники комбінату, і шахт у тому числі, не отримують заробітну плату. Взагалі!!! При цьому велика кількість працівників пішли добровольцями або були мобілізовані в ЗСУ. Ті працівники, що залишилися, забезпечують життєдіяльність шахт, тобто відкачують воду, слідкують за обладнанням.
Зараз НАЕК «пробиває» проєкт розподілу активів на ліквідні й неліквідні, тобто таки не відмовляється від ліквідних (перспективних) активів – гідрометалургійного та сірчанокислотного заводів, можливо, і РМЗ, це в Жовтих Водах. На Кіровоградщині це Новокостянтинівська шахта, а також розвантажувально-перевантажувальний комплекс та транспортні цехи Інгульської шахти. При цьому борги нинішнього комбінату залишаться за ним же, або за тим, що від нього залишиться. Що буде з комбінатом – можна передбачити. НАЕК вважає, що простіше купувати концентрат за кордоном, тому будуватимуть лише Новокостянтинівську шахту. Заради справедливості потрібно зазначити, що Інгульська й Смолінська шахти свій ресурс практично відпрацювали, але ж і програми створення нових робочих місць (підприємств) для шахтарів Кропивницького та Смоліного не існує. Втрачають від простоїв шахт і бюджети всіх рівнів.
Зараз на шахтах мало би працювати близько 2 тисяч працівників, але дивно й те, що за таких умов мова про бронь для вузьких спеціалістів не йде, мовляв, усе одно шахти стоять…
Фахівці вважають, що шанс врятувати комбінат ще є. Це державна підтримка на розвиток (потрібно кілька мільярдів гривень для покращення рентабельності) і входження комбінату в НАЕК «Енергоатом». Однак в кулуарах кажуть, що комбінат «кладуть» на користь приватного інвестора, який ніби вже викупив багаті на уран ділянки біля Кропивницького для добування сировини методом блочного вилуговування. Це коли під землю закачують кислоту, а потім розчин видають на-гора. Екологам – приготуватися!
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...