Одне лікуємо, інше калічимо?

Чи матимуть роботу фармацевти, підготовлені Донецьким національним медичним університетом, який улітку вже цілком перебрався в Кропивницький? Яке місце аптекарів у галузі охорони здоров’я? Чи багато в Україні підроблених ліків і чи можна довіряти БАДам? На ці та інші запитання відповідає кандидат фармацевтичних наук, доцент, декан фармацевтичного факультету ДНМУ Олександр Гуторов. Приводом для інтерв’ю cтав День фармацевта, який відзначається щороку в третю суботу вересня.

– Випускаємо магістрів фармації, раніш вони називалися провізорами, – розповів Олександр Гуторов. – Перш за все наші випускники потрібні аптекам, таких кадрів бракує і в Кропивницькому. Також вони можуть працювати технологами на фармацевтичному виробництві, в хімічних лабораторіях, експертами в правоохоронних органах. У нас – сильна підготовка з токсикологіії. Такі знання необхідні для встановлення причин отруєння, це питання – із правоохоронної сфери. Без роботи наші випускники не будуть.

Що стосується вітчизняного фармакологічного виробництва, воно, за словами Гуторова, було на високому рівні й до здобуття Україною незалежності, а за останніх тридцять років розвинулося ще більше.

– Україна навіть експортує ліки. Дещо імпортуємо. До війни завозили з Росії, зараз – ні. Купуємо в Європі, в Індії. До речі, індуси побудували фармацевтичний завод в Сумах.

– З дефіцитом ліків у нас давно покінчено, – стверджує Олександр Гуторов. – А в СРСР в дефіциті був навіть цитрамон, який випускався в Україні. Достатньо було хібащо йоду і «зеленки». Але аптекарів суспільство поважало, особливо в селі.

Про роль аптекарів у сучасній системі охорони здоров’я:

– На Заході завжди пишуть в анотаціях ліків:«Проконсультуйтеся в лікаря або фармацевта». Лікар не завжди прописує в рецепті усі нюанси, пов’язані з вживанням ліків. Тому в аптеці, продаючи, наприклад, антибіотик, мають запропонувати й пробіотик, необхідний для відновлення кишкової флори.

– Гадаю, в Україні їх нині немає, – відповів Олександр Гуторов на запитання про підроблені ліки. – Були у 1990-х, коли Україна ще не мала належних кордонів з Росією. Там широко підроблялися медпрепарати, і коштували вони дешевше, ніж справжні. Україна першою в СНД створила службу з контролю за лікарськими засобами, яка й поборола це явище – ввезення фальсифікату. Як колишній керівник аптечної мережі стверджую, що Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками навела в галузі порядок. Можливо, через війну контроль послабшає.

Щодо БАДів:

– В Україні складно зареєструвати медпрепарат. Цей процес може тривати навіть десять років. Препарат має пройти клінічні випробування. Треба переконати чиновників. Тому деякі виробники реєструють лікарські препарати як біологічно активні добавки. У багатьох БАДах принаймні є вітаміни, а вони, як мовиться, – і в Африці вітаміни. Є й БАДи, від яких – ніякої користі, але вони теж потрапляють на ринок, продаються й через мережевий маркетинг.

Наостанок – майже філософське запитання: чи вирішиться колись проблема «одне лікуємо, інше калічимо»?

–Дійсно, проблема є. Наприклад, лікуємо неврологію і шкодимо печінці, ниркам, бо ліки проходять через шлунковий тракт. Але вчені працюють над тим, щоб мнімізувати побічний шкідливий вплив ліків. Я з оптимізмом дивлюся на це.