Двадцять п’ятого серпня Українська фундація «Мрія» провела акцію «Перше вересня». Майбутні першачки мали можливість повеселитися з аніматорами, займатися в різних локаціях, отримали подарунки і екскурсію обласною бібліотекою для дітей імені Шевченка.
За словами керівниці регіональної організації Марини Юденко, Українська фундація «Мрія» опікується сім’ями загиблих, зниклих безвісти і тих, хто опинився у російському полоні.
– На жаль, кожного дня кількість таких родин тільки збільшується. Ця акція була покликана підготувати майбутніх першачків до першого вересня. Ті дітки, які підуть до першого класу окрім веселощів отримали від фундації наплічники, оснащені, усім канцелярським приладдям. Наразі таких дітей у регіоні налічується 56. На наш захід ми запрошували всіх. Але на саму акцію потрапили тільки 22. Не всі змогли долучитися до заходу, але кожна дитина отримає свій подарунок. Ми їх адресно доставимо і вручимо. Тут дітки з різних територій. Є з Кропивницького, Піщаного Броду, Помічної, Новомиргороду, з Суботців. Акція відбувалася на базі обласної дитячої бібліотеки. Вони ж і забезпечили нас різними локаціями. Ми хотіли, щоб цей день хоча б на декілька годин переключив дітей на радість, надав позитивні емоції. Щоб вони не просто отримали подарунок, а запам’ятали його надовго. Наразі «Мрія» працює над новими проєктами, – розповіла Марина Юденко.
Задоволені заходом окрім маленьких учасників були і родичі першачків, які теж долучилися до акції.
– Моя сестра Сніжана цього року піде у перший клас. Цей захід, що провела дружня нам організація, всім дуже сподобався, – розповідає старша сестра дівчини Валерія. – Він виявився дуже цікавим і динамічним. Майбутні першачки зарядилися енергією, дізналися чимало нового, пограли у веселі ігри ще й отримали екскурсію до дитячої бібліотеки. Наш батько вже рік у полоні. На жаль, ніякого зв’язку з ним немає. Мама дізнавалася, шукала його і виявилося, що він таки знаходиться у росіян. І ще відомо, що він живий. А цей захід дав можливість моїй маленькій сестричці трохи відволіктися від сумних думок. Адже ми дуже сумуємо і сподіваємось, що тато скоро повернеться додому.
Коли кривдять найближчі: як юристи можуть допомогти захиститися від домашнього насильства