Театр корифеїв: третій акт

13:28
1986
views

Як стало відомо, суд першої інстанції вирішив справу щодо позову пана В’ячеслава Вандрашека на його користь. Як розвиватиметься надалі ситуація у зв’язку з цим, ми запитали у керуючого справами виконавчого апарату обласної pади Павла Топчія.

– По-перше, уточнімо, який саме суд виграв пан Вандрашек… Днями я побачив в електронних ЗМІ дуже різні заголовки. Іноді деякі писали, що вже навіть звільнений новий директор. Отже, якщо подивитись уважно на позов пана Вандрашека, то він оскаржував розпорядження голови обласної ради про проведення конкурсу. Чому я на цьому акцентую увагу, тому що деякі ЗМІ трактували це рішення як поновлення пана Вандрашека на посаді. Ні, це лише оскарження розпорядження про проведення конкурсу.

Більш детально аналізувати рішення суду ми зможемо лише після його отримання. Адже судом було оголошено лише вступну та резолютивну частину. Ми не побачили, якими нормами суд керувався при винесенні такого рішення. Звісно, після вивчення цих матеріалів ми будемо подавати апеляційне оскарження. У нас для цього є тридцять днів.

Хочу звернути увагу, що це рішення суду не вступає в законну силу до того моменту, поки наша сторона як відповідач не скористається наміром про його апеляційне оскарження. Та ми цим неодмінно скористаємось. Тому що треба відстоювати ту правову позицію, яка була викладена у розпорядженні голови обласної ради. Інших шляхів у судовому процесі немає. Сторона, яка не погоджується з рішенням суду першої інстанції, а це наш окружний адміністративний суд, має право на апеляцію.

Проте, наскільки мені відомо, пан Вандрашек звернувся ще з одним позовом – уже, власне, про поновлення його на посаді. Але у нас немає до цього часу інформації, відкрито провадження у цій другій справі чи ні.

На запитання, як ставиться Павло Топчій до можливого в перспективі розмежування двох функцій в посаді «Директор – художній керівник», він відповів таке.

– Навіть якщо я відповідатиму як пересічний громадянин, а не чиновник, все одно ми маємо виконувати ту нормативну базу, яка є. Закон про театри і театральну справу передбачає діяльність саме ось такої поєднаної посади. Можливо, на жаль. Тому що дуже важко бути і фахівцем у господарській справі, і класним спеціалістом у театральній. До речі, раніше вони були роз’єднані. Тому це, власне, запитання до законодавця, чому він вирішив їх поєднати.

З цього приводу також дав коментар заслужений діяч мистецтв України, завідувач відділу культурних ініціатив, стратегій та технологій Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України Сергій Васильєв.

– Так, «Закон про театри і театральну справу» декілька разів змінювався і доповнювався. Він змінений на цю дуже незручну й важку для вашого театру ситуацію. Поясню чого. Свого часу було досить багато випадків, причому протягом десятиріч, коли головний режисер і директор опинялися в конфлікті. Бо в них принципово різні завдання. Якщо головний режисер – художньо налаштована людина й бореться за те, щоб в театрі панувало справжнє мистецтво, то директор, в першу чергу, налаштований на фінансовий результат. Проте високим мистецтвом фінансового результату досягти значно важче. Для цього треба дуже багато працювати, формувати свою публіку, багато років терпіти, можливо, напівпорожні зали, але потім збирати аншлаги. Як на мене, ця поєднана посада розрахована на ідеальну людину. На людину, яка має бачення перспективи, ставить високі творчі цілі та водночас може контролювати фінансову діяльність театру. Думаю, що в цій ситуації пан Корнієнко навряд чи буде виконувати роль директора. Але я певен, що він знайде людину, директора-розпорядника або як він там буде називатись, який вміє господарювати. Якщо в нього в «кишені» є такий кандидат, я за нього дуже радий.

Отже, ідея поєднання директора й художнього керівника дуже правильна. Інша справа, що ми живемо в дуже прагматичний час. І, як правило, на ці посади починають дедалі більше претендувати адміністратори. Ідеальних людей, на жаль, дуже мало. Усе впирається в конкретних людей. Якщо людина талановита, совісна, відповідальна, то щось виходить.

P.S. А тим часом ми провели анонімне експрес-опитування серед акторів трупи Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького. Ось деякі відповіді на запитання «Як, на вашу думку, колектив сприйняв нового керівника? Яка нині атмосфера в театрі?»

– Насторожено. Але агресії немає. І це радує. Думаю, ще трішки – і його приймуть з радістю. Для творчих людей це можливість реалізувати себе! Життя завжди дарує сюрпризи! Треба вчитись їх приймати. Звичайно, всім неможливо подобатись. Але більшість дивиться на зміни оптимістично. Поживемо – побачимо. Висновки робити рано…

 

– За всіх казати не берусь. Та особисто в мене немає ніякого негативного сприйняття. Нормально з ним пару раз спілкувалися на роботі. Просто сама ситуація не гарна… Не по-людськи це все. На мою думку, обидва достойні бути директором. Та обоє стали жертвами розборок між Шульгою і Дроздом. А колектив продовжує працювати. Ми два роки працювали без директора й далі працюємо. Самі актори репетиції проводять… Сценарії пишуть, якщо треба. Робота йде сама собою. Ми вже й без директорів можемо працювати. Якщо чесно, ми вже стомилися від усього цього. Та на нас ніхто не зважає.

 

– Нормально сприйняли Корнієнка, тому що на багатьох, особливо на молодь, був тиск, залякування контрактом зі сторони Вандрашека, а хлопців лякали військкоматом, комусь щось обіцяли, люди боялись і підписували петицію. Зараз вони починають розуміти, що це війна між Шульгою і теперішнім головою облради. От і все, тепер спокійно працюємо. Новий керівник – людина творча, профі, цікава, а не масовик-затєйнік. А особливо ревні прихильники мовчать, хоч попередник і досі намагається роздмухати пожежу. Маємо надію, що все буде добре.

 

– Особисто я чекаю на законного очільника й сподіваюсь, що скоро так і буде. За весь колектив не знаю. Обласна рада зробила все, щоб театру не було, але ми все зробимо для того, щоб перемогти та працювати в задоволення, а не для галочки…

Підготував Руслан Подільський.