«Ми все ближче до початку будівництва заводу»

Як відомо, компанія «Велта» збудувала з нуля перший за роки незалежності України титановий гірничо-збагачувальний комплекс на базі Бирзулівського родовища ільменітових руд, яке розташоване у Новомиргородському районі Кіровоградської області.

Компанія є одним з небагатьох приватних виробників титанової сировини в Україні. Станом на січень 2021 року ресурсна база ільменіту сягала до 6 мільйонів тонн. «Велта» постачає титанову сировину компаніям у Європі та США, що використовують унікальні властивості титану у своїх високотехнологічних продуктах.

Приводом для спілкування із засновником і генеральним директором компанії «Велта» Андрієм Бродським стало його службове відрядження до США, про яке він повідомив у соціальних мережах. Але почали ми наше спілкування з головного.

– Андрію Вікторовичу, почнімо з головного за теперішніх часів запитання: «Велта» працює?

– «Велта» працює, але це дається нам все важче. Наші виробничі показники не впали у фізичному виразі: у 2022 році ми виконали план на 61%, у 2023 – вже на 72% від плану. Чи йде наша продукція на експорт? Так, всі 100% продукції ми відвантажуємо на експорт, як було й до того. І продукція їде, як і їхала, у Євросоюз та США.

– Які проблеми внесла війна у роботу «Велти»?

– Проблем насправді багато. Це, в першу чергу, логістика, тому що дуже ускладнився процес відвантаження як у часовому вираженні, так і у вартості процесу. Якщо раніше ми отримували гроші через три-чотири доби після відвантаження товару, то зараз це відбувається протягом кількох тижнів. Окрім того, дуже виросла вартість транспортних послуг. Також не позначився на нас позитивно ріст вартості, в першу чергу, електроенергії, а також дизельного палива. Усе це відображається на собівартості продукції, я можу сказати, що ми працюємо зараз вже на межі рентабельності.

– Ви минулого тижня були у відрядженні в США. Тепер така поїздка стає подією. Якою була мета відрядження?

– Насправді я був не тільки в США, я ще й дорогою заїжджав до наших партнерів у Європі, з якими ми співпрацюємо щодо поставок до Євросоюзу – там були питання, які треба було терміново вирішувати.

– Як добиралися?

– Добиралися дуже важко. Десь потягом, десь автівкою, десь літаком або, точніше, літаками – бо зараз вже не існує такого, що ми в Дніпрі або Києві могли сісти на літак і вийти у місці призначення. Зараз це все набагато складніше, забирає дуже багато часу й не додає фізичних сил для нормальної роботи. Наприклад, до Чехії на переговори з партнерами ми витратили дві доби на дорогу.

– З ким зустрічалися?

– Зустрічалися з партнерами, як я вже казав, в Європі, і, безумовно, було багато зустрічей у Сполучених Штатах. У США основна мета нашого візиту – це запуск проєкту «Велти» з будівництва заводу металічного титану. Ми зустрічалися і з майбутніми кредиторами, наприклад, з ЕXIM-банку – дуже перспективна зустріч, зустрічалися з багатьма партнерами, покупцями, інвесторами. Починали працювати десь о 8:30-9:00 і закінчували вже після 10 вечора. Часу не вистачало катастрофічно. Який результат? Ми все ближче й ближче до моменту початку будівництва. Зараз визначаємося зі штатом для розташування виробництва, ми в дуже теплих і гарних відносинах з майбутніми партнерами по цьому бізнесу, тому дивимось на наші перспективи в США з оптимізмом.

– Напевно ви говорили з американцями не лише про роботу, а й про ситуацію, в якій опинилася Україна?

– Що я можу сказати? Безумовно, ми на деяких зустрічах підіймали цю тему. По-перше, це було у Вашингтоні, коли ми зустрічались з представниками певних державних органів (я не буду зараз розкривати яких, але це дуже поважні люди). Так, ми, безумовно, проговорювали ситуацію в Україні та навколо неї. Також ми це обговорювали, коли в Нью-Йорку відбулось засідання нашої Консультаційної ради, на якому був присутній наш багаторічний друг Метью Мюррей і новий член нашої команди – генерал Веслі Кларк. Генерал Кларк має стратегічне бачення та добре знає військову справу (це справа його життя). Він часто бував в Україні – вперше ще у 1964 році, дуже добре знає Україну, багато робить і зараз для нашої країни й, безумовно, має своє бачення ситуації, яка є, яка склалась. Але коментувати зараз замість наших американських друзів я не маю права.

– Наостанок: чи продовжує «Велта» свою волонтерську діяльність?

– Так, безумовно, ми продовжуємо, ми не зупиняємося, з військовими ми співпрацюємо кожного дня, на всіх ланках. Якщо ми про це не говоримо, це не означає, що ми зупинили свою діяльність. Ми не завжди це публікуємо, і наше спілкування ми намагаємося здебільшого не афішувати.