Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Військовослужбовець та волонтер Сергій Горбаньов:

– Цього року разом із творчою спільнотою Європи ми вирішили зробити фестиваль для дітей, які змушені були покинути нашу країну, підтримати їх, нагадати, що ми завжди чекаємо їх повернення. В проєкті спільного читання із акторами театру та кіно це велика подія із залученням інших держав, наприклад, муніципального оркестру одного із міст Данії. У Чернівцях продовжено Фестиваль ЧЕРНА БРАМА, який ми започаткували в минулому році. Тоді в ньому взяли участь 9600 дітей.

Ще один проєкт ставив на меті допомогу дітям загиблих побратимів та дітям з інвалідністю. Саме такі діти почали виготовляти кулі до бойових аеростатів, які виконували завдання по захисту неба, навіть в тилу у ворога. Саме ці аеростати показали гарні результати на випробуваннях в Америці.

На жаль, моє лікування після поранення дещо призупинило проєкт для активної молоді Кіровоградщини, хоча цей проєкт на декілька сотень тисяч гривень призового фонду, бо головні призи – велобайки від велоклубу.

Ще одна вагома подія – зустріч з дванадцятирічним Максимом Бровченком в обласному Центрі науково-технічної творчості учнівської молоді та в Центрі молоді з інвалідністю «Сильні духом» при ГО «Серце матері». Його творче псевдо Космо Макс. Він аутист і тривалий час перебував в окупації в Бердянську, а нині малює на полотні такі дивовижні картини, які після продажу дозволяють купувати танки для ЗСУ.

Мрію про реалізацію усіх своїх проєктів. Дякую Богу і друзям за підтримку.

Заслужена працівниця культури, педагогиня Валентина Ревенко:

– Вступаючи в «діамантовий» вік, все більше заглиблюєшся у роздуми про цінність кожного прожитого дня, відбірковість та поміркованість у подіях, які вже відбулися і зріють в думках на майбутнє. Повернувшись на батьківщину, я продовжила справу, якій присвятила чверть віку свого життя, а саме увічненню імені визначної особистості в академічній українській музиці, нашого земляка, єдиного композитора елітного рівня на просторах Кіровоградщини Юлія Мейтуса.

Останній передвоєнний рік був для мене знаковим, свідомим завершенням педагогічної та адміністративної діяльності. Я розуміла, що ніхто окрім мене не зможе встановити хід подій, вбачала необхідність своїх дій, направлених на узагальнення матеріалів, створення бази відомостей, світлин, фоно- та відеотеки, нотного архіву, пов‘язаного з діяльністю Народного меморіального музею Юлія Мейтуса та в цілому всього педагогічного колективу музичної школи №2 імені Юлія Мейтуса. На жаль, розпочата у вересні 2021 року, ця робота була припинена у зв’язку із повномасштабною війною і моїм вимушеним від’їздом.

Саме влітку 2024 року я змогла продовжити цю кропітку і неспішну роботу. Переді мною постали події, зображені на світлинах заслуженого журналіста України Ігоря Демчука, який впродовж 30 років фіксував історію виникнення, розвитку та самоствердження таких знакових мистецьких форумів, як Всеукраїнський фестиваль-конкурс виконавців на народних музичних інструментах «Провесінь» та Всеукраїнський фестиваль-конкурс української академічної музики «Класик-проєкт» пам‘яті Юлія Мейтуса. Саме до виникнення цих двох фестивалів я маю безпосереднє відношення разом із своїми друзями-колегами і однодумцями – Ларисою та Юрієм Голіусовими, мистецтво­знавицями Іриною Сікорською і Мариною Долгіх, а ще за підтримки колективів музичної школи №2 та музичного фахового коледжу.

Особливого значення надавала цим подіям і присутність в складі журі всіх конкурсів професорів музичних академій, відомих науковців та музикознавців, народних та заслужених артистів України, музичних колективів. Все це тепер є в архіві народного меморіального музею Юлія Мейтуса.

Мої плани на життя доволі великі. Хочу і буду продовжувати донатити для ЗСУ та підтримувати тих, хто потрапив у біду. Хочу зберегти вміння дивуватися. Хочу ще помандрувати світом. Прагну захопити своїм баченням Музики якомога більшу кількість молоді будь-де і будь-коли. Хочу бути громадянином світу. Впевнена у стійкості нашого народу. Знаю, що перемога за нами.

Заслужений працівник культури, краєзнавець Іван Петренко:

– Всю весну працював у обласному архіві з метою зануритися в історію Зінов’євська-Кірово-Кіровограда 1930-х – 1960-х років ХХ сторіччя. Наслідком є написання трьох статей. Можливо, вони потраплять до книги, над упорядкуванням якої працює науковиця історикиня Ірина Козир. Чому саме цей період? Тому, що крім окремих фрагментів з життя містян у ті часи, цілісної документальної картини міста немає. Також зібрав чимало матеріалу про діяльність ТОРГСІНУ в Знам’янці, Зінов’євську, Новоукраїнці, Бобринці та деяких інших містах і містечках нинішньої Кіровоградщини. Для цього опрацював документи в обласному архіві, а також у Архіві вищих органів державної влади. Документів багато, однак все про «баланс», «прейскуранти», «дебет», «сальдо» тощо, тобто одна лише бухгалтерія. Через неї досить блідо проступає трагедія жителів нинішньої області, які обмінювали золото на фактично життя своє та рідних. Поволі намагаюся все узагальнити з тим, щоб у підсумку отримати книгу.

Що таке війна, знаю не з новин: довелося ховати родича, який загинув під Бахмутом. Нині в ЗСУ несуть службу ще кілька родичів. Тому в мене, як і в кожної напевне небайдужої людини, нині одне бажання: щоб війна якомога швидше припинилася. Нинішня спека, періодичне вимкнення електроенергії, дорожнеча та безупинне зростання цін, вихід з ладу комп’ютера є явищами другорядними.

Заслужений артист України, режисер Євген Лавренчук:

– Наразі я працюю над створенням вистави разом з Харків Мьюзик Фест за підтримки Українського культурного фонду. Також над запуском нового сезону в театрі корифеїв і над розробкою нової айдентики, тобто візуального обличчя театру. Працюю також над початком нового сезону навчання в Харківському національному університеті імені Котляревського, де я веду магістерський курс.

За останній час мені вдалося зробити найобговорюванішу виставу сезону 2023-24 «Перед волею». Вистава набрала рекордну кількість відгуків критиків і критики критиків, що мене абсолютно влаштовує і навіть приносить радість. Отже, вперше за багато років мені вдалося перезавантажити театр корифеїв. Про нього говорять з точки зору мистецтва, а не інтриг і пліток.

Мрію про те, аби театр корифеїв став знаковим не тільки для України, але й для Європи. Щоб він став справжнім брендом. Щоб усі події, які відбуваються під цим брендом, стали видатними і знаковими. Для цього мрію залучити сюди найкращих не тільки артистів і режисерів, але й художників, дизайнерів, композиторів України і Європи.