Війна змінює пріоритети: якщо раніше інтерв’ю з міським головою завжди було розлогим і включало до десятка різних тем, то тепер, у проміжках між повітряними тривогами, доводиться говорити лише про найважливіше. Саме тому розмова з міським головою Олександрії Сергієм Кузьменком звелася лише до двох запитань.
– Сергію Анатолійовичу, є така думка, що містам, які не мають статусу обласних центрів, але мають квартали багатоквартирних будинків та комунальну інфраструктуру, виживати під час війни та економічної кризи важче?
– Я вважаю, що всій Україні тяжко під час війни, і шукати якусь економічну, якщо можна так сказати, справедливість, коли йде війна і є багато горя в людей, – це досить складна тема. Але, на мій погляд, економічна справедливість має бути й під час війни. Бо в нас держава соціальна, і очевидно, що послуги, які держава повинна забезпечити, мінімальні послуги для людей, які живуть в великому або в малому місті, в якійсь мірі повинні корелюватися, бути схожими.
Тому я думаю, що в цьому плані уряду було б корисно звернути увагу на ситуацію із бюджетоутворенням в містах, які, власне, не мають бюджету розвитку, які мають напружену ситуацію з виконанням функцій держави. Ми ж не говоримо про розвиток під час війни, але говоримо про те, що повинні забезпечити дітям комфорт в дитячих садках, можливість навчатися в школах. І для цього в школах і в садках, принаймні, повинно бути тепло, тобто в нас мають бути кошти на енергоносії, ми маємо дітям дати їсти, в нас мають бути кошти на харчі. В лікарні також має бути нормальна температура, і ми повинні закупити ліки для того, щоб лікувати жителів громади, поранених воїнів та переміщених осіб – їх немало є в місті й у громаді.
Тому зрозуміло, що я як керівник невеликого міста відчуваю, що до рішень, які ухвалюються на рівні держави, є запитання. Якщо ж говорити стосовно міста Олександрії, то ми відчуваємо страшенний дефіцит бюджету саме на захищені статті.
– Ще одне надважливе запитання. Як підготовлена енергетична інфраструктура Олександрії до зимового періоду?
– Ми виконали своє домашнє завдання в принципі. Як і має бути, готувалися, знаходили останні копійки, щоб придбати труби, відремонтувати мережі та центральну котельню. Активно співпрацювали з міжнародними партнерами, організаціями. Місто отримало 4 когенераційні установки. Ми дякуємо американському фонду USАID, який надав нам це обладнання. Воно досить дороговартісне, ми його оцінюємо десь в 70 млн гривень. На жаль, ми не можемо виділити кошти на їх встановлення. У нас просто таких коштів немає. І ми знов пішли до міжнародних партнерів, добре попрацювали із посольством Швейцарії. Швейцарці були готові нам надати кошти на встановлення цього обладнання, але американці, USАID, побачили в цьому якусь нелогічність завершення своєї програми, тому ухвалили рішення, що вони готові дофінансувати цей проєкт. Вони зараз проводять тендери, кінцеві роботи, і згідно того плану, про який ми з ними домовлялися, до кінця 2024 року повинні дофінансувати проєкт, щоб ми мали можливість підключити обладнання на основній нашій котельні.
Принцип роботи когенерації зрозумілий: в разі, якщо в нас немає електроенергії, то з природного газу ми можемо виробляти електроенергію, яка йде на те, щоб система працювала. Тому когенерація, умовно кажучи, – це енергетична безпека для міста в умовах війни і можливих відключень електроенергії. Тому я хочу тільки подякувати багатьом міжнародним організаціям, які дійсно допомагають Україні, допомагають нашій Олександрії.
Бути побаченим