Чи повернулася надія?..

Національна збірна України зіграла чергові номінально домашні матчі в рамках Ліги Націй. І поєдинки проти суперників із Грузії та Чехії знову залишили більше питань, ніж відповідей. Та в цих протиборствах відбулася знакова для футбольної Кіровоградщини подія. За головну команду країни дебютував півзахисник ФК «Олександрія» Іван Калюжний.

Нагадаємо, що востаннє за збірну України з діючих гравців Кіровоградської області зіграв зі збірною Хорватії Юрій Мартинов із «Зірки» в далекому 1995 році в рамках відбіркового циклу до Евро-96. А цього разу представник Олександрії отримав не тільки схвальні відгуки від фахівців та журналістів, а ще й приз «Лев матчу» від уболівальників після протиборства з чехами.

Простіше – це краще?

Безумовно, що дебют Калюжного, можливо, не відбувся б, якби не епідемія травм, яка вивела зі строю «залізних» опорників основи Володимира Бражка та Тараса Степаненка. А ще в цих матчах не мали можливості зіграти Віктор Циганков, Віталій Миколенко, Олександр Зінченко, Руслан Маліновський, Олександр Піхальонок, Андрій Лунін та Андрій Ярмоленко. Після двох стартових поразок від Албанії та тієї ж Чехії ситуація для тренерського штабу Сергія Реброва виглядала близькою до катастрофічної. Ще однієї поразки наставнику українців та й самим гравцям вже б не вибачили. Вони й так отримали шалену критику після стартових невдач. І в поєдинку з Грузією, яка з 6 очками лідирувала в групі, Сергій Ребров відійшов від своєї моделі гри, яку намагався побудувати в попередніх поєдинках. До зміни ще й спонукав жахливий стан газону на стадіоні в Познані, на якому грати в технічний футбол було просто неможливо.

Отже, ставка була зроблена на своєрідній «бій-біжи» за великої кількості важкої боротьби. І в самовіддачі та бажанні битися за результат номінальні господарі доволі несподівано перевершили грузинів. Адже до того саме в цих компонентах підопічні Вілле Саньоля були неперевершеними й викликали захоплення. Але в Познані «синьо-жовті» вийшли битися за перемогу й не давали продихнути конкурентам. Намагалися захищатися й боротися за кожен м’яч навіть Мудрик із Судаковим, яким це взагалі не властиво. В обороні відпрацьовував і Довбик, вступаючи в боротьбу на чужій половині поля та виграючи боротьбу на другому поверсі в нашому штрафному майданчику під час стандартів конкурентів.

За такої гри Калюжний виявився дуже корисним. Іван самовіддано кидався на своїх візаві, вигравав єдиноборства й цементував центральний плацдарм. На полі ми бачили воїна, але не творця. Та все ж при всій впевненості та сміливості відчувалося, що новому українському опорнику іноді не вистачало швидкості та відчуття позиції. І тут на допомогу приходив Шапаренко, який виглядав не так продуктивно в атаці, як ми звикли.

Та й взагалі головне в цьому матчі було надійно зіграти в захисті, а в нападі ставка робилася на індивідуальну майстерність Мудрика та Судакова. І це спрацювало, коли після вдалого пресингу саме Георгій відібрав м’яч у невдахи Кочорашвілі (він ще й два чудові моменти біля воріт Трубіна не реалізував) і віддав на Мудрика. Михайло, який нарешті проявив свої лідерські якості, обіграв декількох опікунів і влучно пробив у ближній кут. Один із найкращих голкіперів Європи Мамардашвілі з кидком запізнився й команду не врятував.

Про характер цієї гри свідчить те, що українці згодом створили лише один реально небезпечний момент. І знову, вже в другому таймі, бив Мудрик, але Мамардашвілі цей «постріл» парирував.

Потрібно відмітити, що технічні та наполегливі грузини зі своїми зірками Кварацхелією, Мікаутадзе, Кочорашвілі та Чакветадзе, попри територіальну та ігрову перевагу, майже нічого суттєвого біля воріт Трубіна не організували. Особливо всі побоювалися одного з найкращих гравців італійської серії А Хвічі Кварацхелії, але з його опікою ми вдало впоралися. І тут заслуга не лише Коноплі та Гуцуляка, які грали на правому фланзі захисту, але й Калюжного з Шапаренком, які не давали Хвічі зміщуватися в центр і отримувати оперативний простір. Та й іншим представникам групи атаки збірної Сакартвело «синьо-жовті» не давали продихнути, перекриваючи шляхи атак та блокуючи всі спроби прострілів та подач. І при цьому від Анатолія Трубіна особливих спасінь ми не пригадаємо. Зате дуже багато роботи було в наших центрбеків Забарного й Талаверова.

Зазначимо, що, окрім Калюжного, доволі несподівано на полі в основному складі з’явилися Талаверов і Гуцуляк. Вони картини не зіпсували, але й не вразили. Першого, який все ж помилявся позиційно, підтримували та підстраховували більш досвідчені Забарний та Матвієнко, який замінив на лівому фланзі Миколенка. Але на атаку Микола, як і Юхим Конопля, практично не працювали. Гуцуляк, який виблискує в УПЛ, тут повинен був працювати в більш швидкісному режимі, що для Олексія важкувато. Можливо, тому він багато помилявся в передачах і вже в кінцівці першого тайму виглядав відчутно втомленим. Хоча не можна сказати, що Зубков, який замінив Гуцуляка в середині другого тайму, був продуктивнішим та кориснішим у нападі. А в обороні в цьому матчі наполегливо та самовіддано відпрацьовували всі наші збірники.

Та все ж гості віднайшли свій шанс, який реалізували. І якби Хвіча трохи не забіг в офсайд на початку цієї швидкої комбінації, то настрій після фінального свистка у нас був би іншим. А так підопічні Реброва, які зіграли в звичний в минулому дуже простий футбол, досягли головного. Збірна України у нічийному протиборстві виграла з рахунком 1:0 вперше в цій Лізі Націй та повернулася до боротьби за путівку до групи А.

Зміни не завжди на краще

У другому ж матчі з чехами ми вирішили знову пограти в контроль м’яча та білдап (початок атаки через короткий пас з метою розірвати високий пресинг конкурентів) і ледь вдруге не програли чехам. На жаль, ми знову невдало зіграли перший тайм. Сил на ту інтенсивність, яку запропонували суперники, українцям, у складі яких відбулася лише одна заміна (замість Калюжного з’явився в основі Степаненко), не вистачило. Хоча можливо, що з фактурними й не дуже технічними та швидкими підопічними Івана Гашека присутність на полі хавбека «Олександрії» виглядала більш доцільною. Але Сергій Ребров вирішив, що Калюжний втомився більше за усіх, і зробив ставку на досвід свого капітана, якого в цьому матчі в середині поля чомусь залишили напризволяще. Але ж було зрозуміло, що чехи будуть наполегливо пресингувати. Та це чомусь стало величезною проблемою для гравців «синьо-жовтої» дружини.

Ми під тиском суперників сумбурно та нервово грали в захисті, програвали підбирання в середині поля й не діяли компактно. Пресинг чехів був дієвим і створював великі проблеми нашій обороні. Хоча, забий Шапаренко з вбивчої позиції на початку матчу, після проходу та зрячої передачі Мудрика, усе могло піти за іншим сценарієм. Але Микола не влучив, а гості продовжували нагнітати. Більше підопічні Івана Гашека атакували лівим флангом, де важко було Матвієнку, якому не вистачало підстраховки Мудрика. Талаверов начебто не випадав, але все одно грав нервово. І саме Макс програв боротьбу на другому поверсі, коли після кутового пішла скидка на дальній кут воріт Трубіна. Конопля втретє поспіль вибив м’яч супернику, ми вчергове програли підбирання, й Черв метрів із 17-ти пробив у дотик. Судаков і Шапаренко удар не накрили, а Трубін зреагувати не встиг. На біду, до цього під час подачі в боротьбі ще й отримав ушкодження голови Гуцуляк, який не зміг продовжити матч і через важкий струс мозку вибув на тривалий час. Олексія замінив Зубков, який розпочав жваво, але потім загубився. Олександр майже відразу організував вихід сам на сам Довбику, але той забіг в офсайд і не пробив Коваржа.

Ще один момент вже наприкінці тайму був у Мудрика. Судаков зробив класну передачу в штрафну, Мудрик виграв силову боротьбу в захисника, але пробив несильно прямо в голкіпера. У чехів було більше нагод, але дальні удари успіху не принесли, а в штрафній, не без складнощів, але загрози нейтралізовували Забарний та Таловеров.

У цілому, враховуючи динаміку гри та забагато помилок Судакова та Шапаренка в передачах, мінімальна перевага збірної Чехії виглядала логічною. Гості ще й вдруге на добиванні забили, але, на щастя, у цьому епізоді був зафіксований офсайд.

На початку другого тайму українцям пощастило. Конопля, до якого по цій грі дуже багато претензій, нав’язав боротьбу Крейчі, а той незграбно підіграв собі рукою в штрафному майданчику. Пенальті чітко реалізував Довбик, розвівши м’яч та Коваржа по різних кутах.

На куражі підопічні Реброва побігли забивати вдруге, а чехи втратили ту компактність та підстраховку, які були до цього. Іван Гашек намагався повернути ініціативу замінами, укріпивши центральний плацдарм. І нашим суперникам вдалося збити атакувальний порив конкурентів. І в одному з епізодів чехи ледь не забили. Але врятував Трубін, коли захисники не встигли за Кліментом. Та й у мінімальному офсайді нападник знаходився.

У середині другого тайму, коли гравці збірної Чехії суттєво втомилися, українці чинили тиск на ворота гостей. Але дотиснути суперників так і не вдалося. Та й не створили хлопці Сергія Реброва реальної гольової нагоди. Знову проти злагодженої оборони українці не можуть зіграти креативно. Не допомогли й заміни. А Калюжний, на мою думку, у відведений йому час зіграв гірше, ніж проти Грузії. Та вболівальники оцінили психологічну стійкість та жагу боротьби гравця «Олександрії» і разом із Трубіним віддали йому приз «Лев матчу». Хоча, погодьтеся, коли найкращими визнаються голкіпер і опорний півзахисник, який зіграв лише трохи більше 30 хвилин, це багато про що свідчить.

Якщо говорити по персоналіях, то Трубін був надійним, але, як і весь захист, виявився спостерігачем під час пропущеного м’яча. Не провалився, але припустився значної помилки Таловеров. Забарний зіграв на своєму звичному високому рівні, майже не помиляючись і просто цементуючи наш захист. І саме Ілля, на мою думку, був у нашому складі найкориснішим. Від Коноплі та Матвієнка більшого хотілося б в атаці, та й по грі в захисті в першому таймі були питання. Степаненко зіграв, як міг. Тим більше, що з допомогою від Шапаренка та Судакова були проблеми. Не найкращий матч провели Мудрик і особливо Шапаренко, який виглядав втомленим. Зубков динаміки грі не додав. Судаков зіграв на свою потужність тоді, коли суперники втомилися. Ну й коли це стало нагадувати звичну для нього УПЛ. Довбик працював на команду, але свого шансу від партнерів так і не отримав. Ну а резервісти не зробили все для перемоги, але й особливої критики не заслужили.

Отже нічия – 1:1, яка цілком улаштувала збірну Чехії, не виглядала несправедливою. Адже реальних моментів для взяття воріт чехів у нас майже не було. Саме чехи із 7-ма очками очолили турнірну таблицю нашої групи. У Албанії та Грузії по 6 пунктів, а команда Сергія Реброва з 4 очками замикає квартет. Тепер у листопаді для того, щоб посісти друге місце, нашій команді потрібно лише вигравати в гостях в албанців і збірної Грузії. Тоді вже повернуться до складу травмовані виконавці, і перед Сергієм Ребровим постане непростий вибір: кого з футболістів задіяти і яка тактика призведе до успіху?

Тим часом молодіжна збірна України, хоча й програла два заключні поєдинки відбору англійцям (1:2) та сербам (0:1) і віддала перше місце британцям, таки здобула пряму путівку на чемпіонат Європи. Резервісти, які майже всі грають в основі своїх клубів в УПЛ, у нас гідні. Але, якщо в інших провідних футбольних країнах усі збірні грають та готуються за однією системою, то наразі визначитися зі стилем національної збірної України дуже важко.