«Ми стали дронозалежними, і це факт»

З Павлом Федчишиним (Пауль ФСПК) ми час від часу листуємося. Цікавимося ситуацією на фронті, станом здоров’я, настроєм. Зазвичай відповідає, але останнім часом навіть повідомлення залишалися непрочитаними. Нарешті вийшов на зв’язок. З’ясувалося, що він на Курщині. Зараз він командир роти РЕБ 21-ї механізованої бригади. Поговорили.

Про курський напрямок

– Не знаю, що показують по телевізору, наче якийсь кипиш, що все погано, все пропало, Донбас здаємо. Так, орків дуже багато. Але ж скільки їх залишається в полях та посадках! У нас постраждала кадрова армія, а в них воюють якісь, м’яко кажучи, дивні. На Донбасі був випадок: йдуть на наші позиції темношкірі, сомалійці чи що, і раптом розвертаються і починають стріляти по своїх, росіянах. Ми припинили вогонь і спостерігали за цим цирком.

Я зі своєю новою ротою зараз під Курськом. Очікуємо корейців, хочемо офіційно зареєструвати товариство захисту собак (сміється). Ми тут багато втратили і особового складу, і техніки. В 95-ти відсотках випадків гинуть щойно мобілізовані. Коли я йшов на фронт, нас навчали протягом трьох місяців, потім ще на полігоні обкатували. Зараз ловлять на вулицях і майже одразу відправляють. По-перше, за місяць нічому не навчиш. По-друге, як не крути, повинна бути мотивація воювати, а не помирати. Серед новачків дуже багато таких, що користі на війні не принесуть, їх треба рятувати, евакуювати або вони просто загинуть.

Під Курськ направили не цільні бригади, а ті, які на відновленні, те, що від них залишилося. А ще між бригадами немає зв’язку, бо «Старлінк» не працює. Ми зупинилися в селі, яке одразу за кордоном. Неправда, що там злидні. Прибрано, дороги є, подвір’я доглянуті. З місцевих залишилося чоловік 40 – похилого віку. Спілкуються на суржику. Ми їх не ображали. Навпаки, підгодовували, сигарети давали.

Росіяни не соромляться бомбити свої населені пункти, і це село майже знищили. Багато залишилося домашніх тварин. Мої хазяйновиті хлопці зробили загородки, зібрали по селу курей, качок, свиней. Сказали, що так треба. Ну, воно в природі у наших людей.

Війна там відрізняється від війни на Донбасі. На Донбасі ти знаєш, що, коли вийшов з позиції, ти вже у відносній, але безпеці. А тут можеш загинути й під Сумами. Ворог дронами знаходить солдат, які розташувалися на відпочинок, і потім лупить туди. Тому постійно треба бути пильним. А ще на Курщину зайшли наші бригади, які гарно вміють оборонятися, які добре вміють вкопатися і стати. Ситуація ж така, що вимагає взаємодію і злагодження підрозділів. Через відсутність зв’язку її немає.

Про РЕБ

– Я керую ротою РЕБ (радіо­електронна боротьба). Свої засоби РЕБ робимо, здешевили їхню вартість разів у шість. Працюємо над ще більшим здешевленням. Я створив майстерню, самостійно пройшов курс фізики, навчився паяти й інших вчу.

На початок 2024 року «РЕБ» – найпопулярніший запит в Гуглі серед українців. Поясню, як кажуть, на пальцях, що це таке. Уявіть ситуацію: чоловік дивиться по телевізору чемпіонат Європи з футболу. Дружині це не подобається, вона перемикає канал і стає між чоловіком і телевізором. Той клацає пультом, а повернути на канал з футболом не може, бо сигнал не доходить. РЕБ – це створення завади – сигналу, який заважає дрону отримати команду. У моєму прикладі це дружина.

Я переконаний, що зараз на фронті не має значення, скільки танків у ворога. Дрони зрівняли сили. У мене є «штука» за 300 доларів, яка може знищити ворожу «штуку» за 10 мільйонів доларів. Яскравий приклад – чорноморський флот, який Україна знищила дронами.

На початку війни екс-міністр оборони сказав, що ці весільні дрони ніколи не змінять хід війни. А вони змінили кардинально. Дальність польоту дрону значно виросла. Враховуючи швидкість руху, маневреність, заряд, який несе, він нищить техніку і особовий склад. Захищати її покликана РЕБ.

Створили роти РЕБ, але кадрів не вистачає. Конче потрібні люди, які розбираються в радіомеханіці, платах, контроллерах, вміють паяти. Можу сказати, що переважна більшість толкових хлопців з Кіровоградщини. Маємо багато розробок, можемо ними поділитися. І літературою поділюся.

Ще рік тому я зацікавився дронами. Якщо раніше створити зброю могли країни з серйозною науковою школою, стендами, лабораторіями, то зараз убивчу зброю може створити тринадцятирічний пацан. Насправді зібрати FPV-дрон може будь-хто. Вже у продажу набори, які збираються, як конструктор. Вартість десь 7 тисяч гривень. Таке треба відправляти на фронт у якості волонтерської допомоги. Їжу не треба. Сітки – так, а ще дрони. Ми стали дронозалежними, і це факт.

Про рекрутинг

– Користуючись нагодою, запрошую до нашої роти військовослужбовців. Обіцяю цікаву і корисну службу, яка наблизить нашу Перемогу. Потрібні такі, що піддаються навчанню і мають бажання навчатися, креативні, вмотивовані. Звертайтеся до рекрутингового центру і залишайте свої дані.