1000 днів війни… Якими вони були для неї, розповідає волонтерка ГО «Серця Матерів та Ветеранів Війни Кропивницького» Олена Медведовська.
– 24 лютого о 4.40 мені зателефонувала донька з проханням забрати її з Харкова, бо вона дуже налякана, їй було страшно від вибухів! Саме так я дізналася про початок повномасштабної війни. В цей час я відчула злість на ворога та необхідність захистити дитину.
Проблеми того часу були в тому, що люди не вірили в те, що могло таке статися. Що армія сусідньої держави буде кидати бомби та ракети на мирні міста нашої України.
А вже в обідню пору на Козачому острові стояла палатка, до якої люди несли все необхідне нескінченим потоком, кожен питав, що ще потрібно, і цим треба було займатись, щоб координувати дії і навести лад.
Відтоді кожен мій день присвячений волонтерству.
Проєкт, у якому безпосередньо беру участь, – плетіння маскувальних сіток. Донатимо само собою. А ще все літо готували для наших бійців сухофрукти, варення, джеми, мед та робили калорійні «батончики» з горіхами та фруктами.
Допомагаємо багатьом підрозділам ЗСУ. Хто зателефонував, того поставили у чергу, а потім сіточки віддали.
Майбутнє України – це ПЕРЕМОГА. Україна переможе ворогів, як зовнішніх, так і внутрішніх.
Так, я маю плани. Вони стосуються відновлення нашої країни після ПЕРЕМОГИ. Роботи вистачить кожному свідомому громадянину нашої рідної Батьківщини. Від відбудови до психологічної допомоги.
«Роботи вистачить кожному»