Колекція загадок і таємниць

У Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музеї минулого тижня був аншлаг – відбулася презентація буклету «Скарби колекції Олександра Ільїна». Подія була приурочена до 30-річчя передачі унікальної колекції старожитностей мешканця Кіровограда Олександра Борисовича Ільїна (1920-1993) до державної власності.

Запрошень на презентацію не було, лише оголошення в соцмережах та на сайті музею. Люди йшли і шли. Співробітники стільці підносили й підносили. Все одно були ті, хто стояли і із зацікавленістю слухали виступаючих. Аудиторія – переважно жінки. Вік – з тих, кому не потрібно пояснювати, хто такий Ільїн і чого варта його колекція. Виникло відчуття прикрості, що немає молоді, раптом до залу зайшла група молодих хлопців. Це були учні кропивницького інженерного фахового коледжу. Молодці! Але чому не було студентів-істориків?

Наче озвучені факти добре відомі – про це неодноразово і детально писали ЗМІ, але все одно корисним було згадати події минулого століття. У 1994 році до обласного краєзнавчого музею передали понад 4250 унікальних предметів, серед яких – твори сакрального та образотворчого мистецтва, археологічні знахідки, меблі, посуд, зброя, оптичні прилади тощо. У той же час понад 7 тисяч рукописів, стародруків та книг з колекції Ільїна отримала обласна універсальна наукова бібліотека імені Чижевського.

– Постать Олександра Ільїна та його колекція приховують ще багато таємниць. Тому чим більше з’являтиметься історій, пов’язаних із культурною та історичною спадщиною Кіровоградської області, тим краще нас знатимуть не лише в Україні, а й всьому світі. Проводячи дослідження, готуючи видання, що популяризують історичну спадщину нашого краю, ви займаєтесь важливою справою, і я вдячний усім, хто долучився до цього корисного проєкту, – зазначив перший заступник голови Кіровоградської обласної ради Юрій Семенюк.

Зберігачка фондів краєзнавчого музею, а в 90-х  старша наукова співробітниця установи, Тамара Григор’єва була  учасницею подій по вилученню зібрання колекціонера. Вона поділилася спогадами:

– Вся ця історія почалася з того, що в магазині «Букініст» з’явилися дві книжки з колекції Ільїна. Це сталося після смерті колекціонера. І піднялася хвиля об’єднання громадськості задля того, щоб предмети зібрання (а на той час було невідомо, що там є і у якій кількості) передати в музейні фонди задля збереження. Мені довелося бути в числі людей, які вилучали предмети. Доводилося працювати цілодобово, оскільки книг було багато, серед них стародруки. Дехто каже, що не було виконавчої служби. Була, поряд з нами були присутні виконавці, які складали списки. Нам книжки приносили мішками, ми все ретельно описували.

Я була в шоці, коли побачила приміщення, де зберігалися численні артефакти. Житло було скромним, і колекціонер скромно вдягався. Все його життя було присвячено вивченню книг і раритетних предметів, деякі з яких використовувалися ним для обміну.

Олександр Борисович спілкувався з небагатьма людьми. Ті, хто його провідував, ділилися на дві категорії: запорожці і підгрушники. Перших він допускав у своє помешкання, тобто вони переступали поріг обійстя. З другими він спілкувався лише у дворі під грушею.

Ільїн не мав прямих спадкоємців, в нього були лише племінники, і заповіту не залишив. Постало питання юридично правильно все оформити. Це було складно, оскільки предмети, які збирав Ільїн, не були зареєстровані як колекція. А вилучити держава могла лише колекцію. Було створено комісію із залученням столичних спеціалістів для визначення зібрання колекцією. Визначили, і вона вже підпадала під закон про охорону культурної спадщини. Хочу сказати, що таких прецедентів в країні не було, тому зверталися до вищих щаблів влади.

У презентованому буклеті йдеться, передусім, про предмети колекції Ільїна, пов’язані з Україною та Кіровоградщиною, зазначив ініціатор створення даного видання, директор обласного краєзнавчого музею Борис Шевченко. Зокрема, мова про картини кіровоградського художника Володимира Федорова, на яких зображений Тарас Шевченко, краєвиди міста, сам Олександр Ільїн, етюд Олександра Осмьоркіна, срібний кухоль роботи одного з найкращих українських ювелірів епохи Бароко Івана Равича (початок XVIII століття), напрестольний козацький хрест (1786 рік), ікона «Успіння Пресвятої Богородиці» (кінець XIX століття) тощо.

Присутні передивилися виставку, підготовлену науково-дослідним відділом фондів, на якій були представлені документи, що свідчать про життєвий шлях Олександра Ільїна та долю зібрання колекціонера після його смерті,  друковані видання з кінця 90-х років ХХ століття до сьогодення, що популяризують унікальну колекцію відомого колекціонера. Над буклетом «Скарби колекції Олександра Ільїна» працювали науково-дослідний відділ фондів та відділ маркетингу, розвитку та інвестування музею.

Немає сумніву, що життя та колекція Іль’їна мають багато загадок і таємниць. Та є надія, що про деякі з них нам пощастить дізнатися.