Рік 2024. Про особисте

Рік, що минув, для кожного був особистим. Свої враження, відчуття, події, які залишать спогади. Ми попросили поділитися поки ще свіжими спогадами про 2024 рік героїв наших публікацій, яких вважаємо експертами в тій чи іншій галузі. Цих людей ми поважаємо, довіряємо їхній думці, звертатимемося по коментарі ще не раз.

Олег Дем’яненко, командир танкового батальйону 110-ї механізованої бригади:

– Про фронт, службу, побратимів можу довго говорити. А що стосується особистого, то в 24-му році відбулися дві важливі події. Перше те, що я переніс складну операцію на серці й повернувся до свого підрозділу. Дякую лікарям! Друге – наша родина поповнилася, народилася онучка. Я щасливий дід.

Роман Бутовський, художній керівник Кропивницького муніципального театру сатири:

– 2024-й – як для більшості, так і для мене – на жаль, не став роком перемоги в клятій війні. Але він став роком особистих перемог і досягнень: отримання гранту від Українського культурного фонду на постановку вистави сприймаю як особисте досягнення. На жаль, рік, що йде, не дав змоги повноцінно відпочити, але і це теж тішить, оскільки для мене завантаженість роботою є нагородою. Маю надію, що наступний рік буде більш поблажливий.

Вадим Нікітін, керівник громадської організації «Патріот Кіровоградщини»:

– Передбачуваний розпач, очікуваний гірший варіант подій. Так і хочеться сказати: я ж попереджав… Але не скажу.

Олена Вдовиченко, директорка комунального закладу «Хащуватський ліцей»:

– Для мене 2024-й був дуже важким і болючим, на жаль. Померла моя дорога і прекрасна Мама – Гарник Лілія Йосипівна. Все частіше, з Прапорами і на колінах, ми поглядом і думками проводжали загиблих героїв. Біль втрати і війни допомагає пережити віра в Бога і наших мужніх захисників та постійна волонтерська робота моєї потужної шкільної родини.

Що із хорошого і що радує? Це мої діти та онуки. Це людяність і досягнення наших розумних, творчих, добрих, енергійних учнів та хороший колектив, який очолюю. А ще я в 52 роки вступила до УДПУ ім. Павла Тичини і здобуваю дуже важливу професію психолога. Миру, здоров’я і добра всім у 2025 році!

Олександр Єлін, поет, літератор, журналіст, лібреттист (Ізраїль):

– Год был для меня переломным – я из обычного нервного сочинителя песенок и кухонного политолога превратился в человека с тяжелой зависимостью. Я вплел свои стареющие извилины в нейросети, научился делать много чего сам, от начала до конца, от идеи до смотрибельного видоса. Ну и внешняя моя жизнь в Израиле мне нравится. Я не боюсь ментов, горжусь своей страной. Постоянно разнообразно выпиваю и увлекательно разговариваю с интересными людьми. Я верю в победу цивилизации над дикарями. И в то, что она очень близка.

Павло Кіструга, кардіохірург:

– Дуже важливим вважаю те, що розпочато мініінвазивну кардіохірургію в нашому кардіоцентрі, та вже є багато виконаних операцій за цінною методикою. Також виконуються комбіновані операції будь-якої складності на серці, і це для нас тут вже рутина. А ще адміністрація придбала багато сучасного обладнання, що дозволить нам вивести кардіохірургію Кіровоградщини на ще більш високий рівень.

Павло Федчишин, командир роти РЕБ 21-ї механізованої бригади:

– Загалом, рік був повний і розчарувань, і надій. У векторі духовному, розумінні своєї ролі системно змінилось ставлення  до найголовніших цінностей – родини та близьких. Державний вектор – це однозначно участь у Курській операції. На рівні особистого зростання – нові навички з розробки засобів РЕБ, антен, акумуляторних збірок, створення і збирання БПЛА.

Геннадій Здітовецький, тренер-викладач з легкої атлетики ОСДЮШОР-2:

– Головною спортивною подією світу в 2024 році були Олімпійські ігри, в яких нам пощастило взяти участь: мій учень Олег Дорощук виступав у збірній України з легкої атлетики. Був у фіналі, взяв шосте місце. Це високе досягнення, причому Олег встановив власний рекорд.

А до цього, в червні, відбувся чемпіонат Європи в Римі. Там Олег взяв бронзу. Серед спортсменів Кіровоградської області в 24-му році Олег виступив найкраще. Пишаюся учнем і вірю в його наступні перемоги й рекорди.

Віктор Орлі, художник, волонтер (Франція):

– Рік завершив тим, що у грудні відправив свою 34-у фуру гуманітарної допомоги з медобладнанням і медикаментами. Кілька днів тому прибув на передову наш перший морський контейнер, переобладнаний і трансформований у автономний мобільний медичний пункт. Загальна вартість допомоги вже перевищила 5 мільйонів євро.

У 2024-му отримав можливість повернутися до своєї основної роботи. Створив нову серію робіт, присвячену ірисам. Презентував цю серію в своїй галереї (Марсель), в Лозанні (Швейцарія) та Брюсселі (Бельгія).

Поновив роботу по просуванню молоді, своїх учнів. Сповнений сил і нових творчих ідей. Всім бажаю МИРУ та прекрасних РЕАЛІЗАЦІЙ.

Дмитро Лінько, командир спецпід­розділу ГУР МОУ «Стугна»:

– Найбільші спогади 2024 року – це місця слави і мужності наших бійців: Авдіівка, Вовчанськ, Кінбурнська коса, Куп’янськ та інші поля битв, де ми провели цей рік.

Ну а найкращі спогади – це кожна зустріч з двома синами, яких не бачу місяцями. Спостерігаю, як вони виростають і стають справжніми українськими козаками.

Андрій Фоменко, кризовий психолог:

– Були в 2024-му певні професійні, фахові досягнення. Впровадили школу екстремальної та кризової психології у співпраці з фондом «Безпечне майбутнє», обласним центром «Ветеран», ПНПУ ім. Короленка. Чотири набори фахівців почали працювати за цією програмою. Ще я попрацював з тренінговими програмами в 3-й штурмовій та 67-й ОМБр. І я змінив місце роботи – почав працювати в МЦППП «Академія поліції».